Йова 10 глава

Книга Йова
Переклад Огієнка → Аверинцев: отдельные книги

Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

Тошной стала мне моя жизнь! Жалобам моим волю дам, в горечи души моей заговорю!

Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Скажу Богу: не засуживай меня, открой, за что Ты на меня напал?

Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

Что за выгода Тебе неправду творить, отвергать творение Твоих же рук, а над умыслом злых являть свет?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

Разве плотские очи у Тебя и разве зришь Ты, как зрит человек;

Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

разве дни Твои, как человека дни, и, как дни мужа, — годы Твои, —

що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

что Ты допытываешься о моей вине и о грехе моем чинишь сыск,

хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

хоть ведомо Тебе, что невинен я? А из Твоих рук не избавит никто.

Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

Твои руки дали мне вид; а после Ты обернулся — и меня сгубил!

Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

Вспомни, что из глины Ты создал меня а ныне возвращаешь меня в прах!

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня?

Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Кожей и мясом Ты облек меня, костями и жилами скрепил Ты меня,

Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

жизнь и милость даровал Ты мне, и я дышал, Тобою храним.

А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

Но вот что скрывал Ты в сердце Твоем знаю, вот что у Тебя на уме:

якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

Ты выследишь меня, чуть погрешу, и больше мне чистым не быть!

Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

Если виновен я — горе мне! А если прав я — мне головы не поднять; я насыщен стыдом и горем пьян.

А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

Чуть ободрюсь, Ты травишь меня, как льва, противу меня дивно велик:

поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

послуха за послухом выводишь Ты, умножаешь ярость Твою, и новая рать на меня идет!

І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

Зачем Ты из чрева вывел меня? Пускай бы я умер, не увиден никем,

як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

как будто и не было меня, из утробы в могилу перенесен!

Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

Вот, недолги дни мои! Отступи ж от меня и дай вздохнуть,

поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

прежде, чем без возврата уйду в страну, где мрак и смертная тень,

до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

где темная темень и мерцает мгла, в ту неустроенную страну, где даже и самый свет — тьма».