Йова 10 глава

Книга Йова
Переклад Хоменка → Аверинцев: отдельные книги

«Життя моє мені набридло! Дам волю смуткові моєму, і говоритиму в гіркоті душі моєї.

Тошной стала мне моя жизнь! Жалобам моим волю дам, в горечи души моей заговорю!

Я скажу Богові: Не засуджуй мене! Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.

Скажу Богу: не засуживай меня, открой, за что Ты на меня напал?

Чи це для тебе добре мене гнітити, твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?

Что за выгода Тебе неправду творить, отвергать творение Твоих же рук, а над умыслом злых являть свет?

Невже в тебе тілесні очі? Невже ти бачиш, як людина бачить?

Разве плотские очи у Тебя и разве зришь Ты, как зрит человек;

Чи дні твої подібні до днів людських, роки твої, немов дні смертних,

разве дни Твои, как человека дни, и, как дни мужа, — годы Твои, —

що ти шукаєш у мене провини,! розвідуєшся, чи є гріх у мені,

что Ты допытываешься о моей вине и о грехе моем чинишь сыск,

хоча й знаєш, що я не провинився, що нікому спастися з руки твоєї?

хоть ведомо Тебе, что невинен я? А из Твоих рук не избавит никто.

Руки твої мене склали й сотворили, і ти ж мене всього руйнуєш?

Твои руки дали мне вид; а после Ты обернулся — и меня сгубил!

Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; і хочеш знову в порох мене повернути.

Вспомни, что из глины Ты создал меня а ныне возвращаешь меня в прах!

Чи ж ти не вилив мене молоком, не згустив мене сиром?

Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня?

Ти одяг мене шкірою й тілом, з костей і жил зіткав єси мене.

Кожей и мясом Ты облек меня, костями и жилами скрепил Ты меня,

Ти дав мені життя і милість, і твоя опіка зберегла мій дух.

жизнь и милость даровал Ты мне, и я дышал, Тобою храним.

Та ось що скрив ти в твоїм серці, я знаю, що воно оце на думці в тебе:

Но вот что скрывал Ты в сердце Твоем знаю, вот что у Тебя на уме:

якщо грішу, — за мною назирати й гріха мені не відпускати.

Ты выследишь меня, чуть погрешу, и больше мне чистым не быть!

Горе мені, як завиню! Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти, я, насичений ганьбою, упоєний бідою!

Если виновен я — горе мне! А если прав я — мне головы не поднять; я насыщен стыдом и горем пьян.

Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною і знов показуєш на мені твою велич.

Чуть ободрюсь, Ты травишь меня, как льва, противу меня дивно велик:

Виводиш нових свідків проти мене, і збільшуєш твій гнів на мене: дедалі нові лави йдуть у бій на мене.

послуха за послухом выводишь Ты, умножаешь ярость Твою, и новая рать на меня идет!

Навіщо вивів мене з лона? Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.

Зачем Ты из чрева вывел меня? Пускай бы я умер, не увиден никем,

Я був би, наче б мене й не було ніколи; мене перенесли б з утроби в домовину.

как будто и не было меня, из утробы в могилу перенесен!

Днів життя мого так мало! Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,

Вот, недолги дни мои! Отступи ж от меня и дай вздохнуть,

поки піду й не повернуся, в країну темряви й смертельної тіні,

прежде, чем без возврата уйду в страну, где мрак и смертная тень,

в країну смертельної тіні та безладу, де світло, немов пітьма.»

где темная темень и мерцает мгла, в ту неустроенную страну, где даже и самый свет — тьма».