Ёва 10 глава

Кніга Ёва
Пераклад Антонія Бокуна → Аверинцев: отдельные книги

 
 

Абрыдла мне жыцьцё маё, стану я наракаць на сябе і гаварыць у горычы душы маёй!
 
Тошной стала мне моя жизнь! Жалобам моим волю дам, в горечи души моей заговорю!

Скажу я Богу: “Не асуджай мяне, а пакажы мне, за што Ты мяне так судзіш?
 
Скажу Богу: не засуживай меня, открой, за что Ты на меня напал?

Ці добрым Табе здаецца тое, што Ты прыгнятаеш і ганьбіш твор рук Тваіх, а радзе бязбожных спрыяеш?
 
Что за выгода Тебе неправду творить, отвергать творение Твоих же рук, а над умыслом злых являть свет?

Ці Ты маеш вочы цялесныя, або як чалавек бачыць, так і Ты бачыш?
 
Разве плотские очи у Тебя и разве зришь Ты, как зрит человек;

Ці ж дні Твае — як дні чалавечыя, і гады Твае — як гады чалавека,
 
разве дни Твои, как человека дни, и, как дни мужа, — годы Твои, —

што Ты шукаеш няправеднасьць маю і даведваешся грахі мае.
 
что Ты допытываешься о моей вине и о грехе моем чинишь сыск,

Хоць Ты ведаеш, што я нічога благога не зрабіў, але няма нікога, хто б з рукі Тваёй мог выцягнуць мяне.
 
хоть ведомо Тебе, что невинен я? А из Твоих рук не избавит никто.

Рукі Твае зрабілі мяне і ўфармавалі мяне, але Ты раптам губіш мяне.
 
Твои руки дали мне вид; а после Ты обернулся — и меня сгубил!

Памятай, прашу, што Ты з гліны зрабіў мяне. Чаму зноў у парахно мяне вяртаеш?
 
Вспомни, что из глины Ты создал меня а ныне возвращаешь меня в прах!

Ты выліў мяне як малако, і як сыр, зьляпіў мяне.
 
Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня?

У скуру і цела Ты апрануў мяне, зьвязаў мяне косткамі і жыламі,
 
Кожей и мясом Ты облек меня, костями и жилами скрепил Ты меня,

абдарыў мяне жыцьцём і любоўю, і апека Твая сьцерагла дух мой.
 
жизнь и милость даровал Ты мне, и я дышал, Тобою храним.

Хоць гэта хаваў Ты ў сэрцы Тваім, аднак я ведаю, што яно было ў душы Тваёй.
 
Но вот что скрывал Ты в сердце Твоем знаю, вот что у Тебя на уме:

Калі б я саграшыў, Ты б убачыў, і не пакінуў бы грэху майго без пакараньня.
 
Ты выследишь меня, чуть погрешу, и больше мне чистым не быть!

Гора мне, калі б я стаўся ліхім, але хоць бы і быў праведны, дык і тады не падыму галавы, насычаны зьдзекамі і горам.
 
Если виновен я — горе мне! А если прав я — мне головы не поднять; я насыщен стыдом и горем пьян.

Калі я падымуся, Ты, як леў, ловіш мяне, і зноў паказваеш мне веліч Тваю.
 
Чуть ободрюсь, Ты травишь меня, как льва, противу меня дивно велик:

Ты ставіш сьведкаў Тваіх супраць мяне і павялічваеш гнеў Твой на мяне, і кары Твае будуць спадаць на мяне.
 
послуха за послухом выводишь Ты, умножаешь ярость Твою, и новая рать на меня идет!

Навошта выводзіў Ты з улоньня мяне? Лепш бы я памёр, калі яшчэ ніводнае вока ня бачыла мяне!
 
Зачем Ты из чрева вывел меня? Пускай бы я умер, не увиден никем,

Няхай бы я быццам ня быў, і з улоньня пайшоў бы ў магілу.
 
как будто и не было меня, из утробы в могилу перенесен!

Ці ж не кароткія дні жыцьця майго? Дык прабач Ты мяне, каб крыху прасьвятлела аблічча маё,
 
Вот, недолги дни мои! Отступи ж от меня и дай вздохнуть,

пакуль я пайду, і не вярнуся, у зямлю цемры і ценю сьмерці,
 
прежде, чем без возврата уйду в страну, где мрак и смертная тень,

у зямлю начнога змроку і ценю сьмерці, дзе бязладзьдзе і сьвятло нібы ноч”».
 
где темная темень и мерцает мгла, в ту неустроенную страну, где даже и самый свет — тьма».



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.