Буття 11 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (МП)

І була́ вся земля — одна мова та слова́ одні.

На всей земле был один язык и одно наречие.

І сталось, як руша́ли зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

Двинувшись с востока, они нашли в земле Сеннаар равнину и поселились там.

І сказали вони один о́дному: „Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!“ І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна́ була їм за вапно.

И сказали друг другу: наделаем кирпичей и обожжем огнем. И стали у них кирпичи вместо камней, а земляная смола вместо извести.

І сказали вони: „Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпоро́шилися по поверхні всієї землі“.

И сказали они: построим себе город и башню, высотою до небес, и сделаем себе имя, прежде нежели рассеемся по лицу всей земли.

І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

И сошел Господь посмотреть город и башню, которые строили сыны человеческие.

І промовив Господь: „Один це наро́д, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

И сказал Господь: вот, один народ, и один у всех язык; и вот что начали они делать, и не отстанут они от того, что задумали делать;

Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один о́дного“.

сойдем же и смешаем там язык их, так чтобы один не понимал речи другого.

І розпоро́шив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, — і вони перестали будувати те місто.

И рассеял их Господь оттуда по всей земле; и они перестали строить город [и башню].

І тому то на́звано ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

Посему дано ему имя: Вавилон, ибо там смешал Господь язык всей земли, и оттуда рассеял их Господь по всей земле.

Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.

Вот родословие Сима: Сим был ста лет и родил Арфаксада, через два года после потопа;

І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.

по рождении Арфаксада Сим жил пятьсот лет и родил сынов и дочерей [и умер].

А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.

Арфаксад жил тридцать пять [135] лет и родил [Каинана. По рождении Каинана Арфаксад жил триста тридцать лет и родил сынов и дочерей и умер. Каинан жил сто тридцать лет, и родил] Салу.

І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.

По рождении Салы Арфаксад [Каинан] жил четыреста три [330] года и родил сынов и дочерей [и умер].

Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.

Сала жил тридцать [130] лет и родил Евера.

І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.

По рождении Евера Сала жил четыреста три [330] года и родил сынов и дочерей [и умер].

Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.

Евер жил тридцать четыре [134] года и родил Фалека.

І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

По рождении Фалека Евер жил четыреста тридцать [370] лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.

Фалек жил тридцать [130] лет и родил Рагава.

І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.

По рождении Рагава Фалек жил двести девять лет и родил сынов и дочерей [и умер].

А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.

Рагав жил тридцать два [132] года и родил Серуха.

І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.

По рождении Серуха Рагав жил двести семь лет и родил сынов и дочерей [и умер].

А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.

Серух жил тридцать [130] лет и родил Нахора.

І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.

По рождении Нахора Серух жил двести лет и родил сынов и дочерей [и умер].

А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.

Нахор жил двадцать девять [79] лет и родил Фарру.

І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

По рождении Фарры Нахор жил сто девятнадцать [129] лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

Фарра жил семьдесят лет и родил Аврама, Нахора и Арана.

А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.

Вот родословие Фарры: Фарра родил Аврама, Нахора и Арана. Аран родил Лота.

Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.

И умер Аран при Фарре, отце своем, в земле рождения своего, в Уре Халдейском.

І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.

Аврам и Нахор взяли себе жен; имя жены Аврамовой: Сара; имя жены Нахоровой: Милка, дочь Арана, отца Милки и отца Иски.

А Сара неплідна була, — не мала нащадка вона.

И Сара была неплодна и бездетна.

І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Таранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й ви́йшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

И взял Фарра Аврама, сына своего, и Лота, сына Аранова, внука своего, и Сару, невестку свою, жену Аврама, сына своего, и вышел с ними из Ура Халдейского, чтобы идти в землю Ханаанскую; но, дойдя до Харрана, они остановились там.

І було́ днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

И было дней [жизни] Фарры [в Харранской земле] двести пять лет, и умер Фарра в Харране.

« 10 глава 12 глава »