Буття 11 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (МП)

Уся земля мала одну мову й одні слова для всіх.

На всей земле был один язык и одно наречие.

І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися.

Двинувшись с востока, они нашли в земле Сеннаар равнину и поселились там.

І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину.

И сказали друг другу: наделаем кирпичей и обожжем огнем. И стали у них кирпичи вместо камней, а земляная смола вместо извести.

Давайте, — сказали вони, — збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.

И сказали они: построим себе город и башню, высотою до небес, и сделаем себе имя, прежде нежели рассеемся по лицу всей земли.

І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини.

И сошел Господь посмотреть город и башню, которые строили сыны человеческие.

І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу.

И сказал Господь: вот, один народ, и один у всех язык; и вот что начали они делать, и не отстанут они от того, что задумали делать;

Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього.

сойдем же и смешаем там язык их, так чтобы один не понимал речи другого.

І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати місто і вежу.

И рассеял их Господь оттуда по всей земле; и они перестали строить город [и башню].

Тому-то й названо його Замішання, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.

Посему дано ему имя: Вавилон, ибо там смешал Господь язык всей земли, и оттуда рассеял их Господь по всей земле.

Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, — через два роки після потопу.

Вот родословие Сима: Сим был ста лет и родил Арфаксада, через два года после потопа;

І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.

по рождении Арфаксада Сим жил пятьсот лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, — і породив Каїнана.

Арфаксад жил тридцать пять [135] лет и родил [Каинана. По рождении Каинана Арфаксад жил триста тридцать лет и родил сынов и дочерей и умер. Каинан жил сто тридцать лет, и родил] Салу.

І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років — і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Салы Арфаксад [Каинан] жил четыреста три [330] года и родил сынов и дочерей [и умер].

Сала прожив сто тридцять років — і породив Евера.

Сала жил тридцать [130] лет и родил Евера.

І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Евера Сала жил четыреста три [330] года и родил сынов и дочерей [и умер].

Евер прожив сто тридцять чотири роки — і породив Фалека.

Евер жил тридцать четыре [134] года и родил Фалека.

І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Фалека Евер жил четыреста тридцать [370] лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Фалек прожив сто тридцять років — і породив Раґава.

Фалек жил тридцать [130] лет и родил Рагава.

І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Рагава Фалек жил двести девять лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Раґав прожив сто тридцять два роки — і породив Серуха.

Рагав жил тридцать два [132] года и родил Серуха.

І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Серуха Рагав жил двести семь лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Серух прожив сто тридцять років — і породив Нахора.

Серух жил тридцать [130] лет и родил Нахора.

І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Нахора Серух жил двести лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Нахор прожив сімдесят дев’ять років — і породив Тару.

Нахор жил двадцать девять [79] лет и родил Фарру.

І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.

По рождении Фарры Нахор жил сто девятнадцать [129] лет и родил сынов и дочерей [и умер].

Тара прожив сімдесят років — і породив Аврама, Нахора й Арана.

Фарра жил семьдесят лет и родил Аврама, Нахора и Арана.

Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота.

Вот родословие Фарры: Фарра родил Аврама, Нахора и Арана. Аран родил Лота.

Аран помер раніше за Тару, свого батька, у землі, в якій народився, у Халдейському краю.

И умер Аран при Фарре, отце своем, в земле рождения своего, в Уре Халдейском.

І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини — Сара, а ім’я Нахорової дружини — Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи.

Аврам и Нахор взяли себе жен; имя жены Аврамовой: Сара; имя жены Нахоровой: Милка, дочь Арана, отца Милки и отца Иски.

Сара була неплідна і не народжувала дітей.

И Сара была неплодна и бездетна.

І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару — свою невістку, дружину свого сина Аврама, — і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана, та й поселився там.

И взял Фарра Аврама, сына своего, и Лота, сына Аранова, внука своего, и Сару, невестку свою, жену Аврама, сына своего, и вышел с ними из Ура Халдейского, чтобы идти в землю Ханаанскую; но, дойдя до Харрана, они остановились там.

І було всього днів Тари в Харані двісті п’ять років; і помер Тара в Харані.

И было дней [жизни] Фарры [в Харранской земле] двести пять лет, и умер Фарра в Харране.

« 10 глава 12 глава »