Йова 4 глава

Книга Йова
Переклад Огієнка → Синодальный перевод

І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:

„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?

если попытаемся мы сказать к тебе слово, — не тяжело ли будет тебе? Впрочем, кто может возбранить слову!

Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,

Вот, ты наставлял многих и опустившиеся руки поддерживал,

того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!

падающего восставляли слова твои, и гнущиеся колени ты укреплял.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

А теперь дошло до тебя, и ты изнемог; коснулось тебя, и ты упал духом.

Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?

Богобоязненность твоя не должна ли быть твоею надеждою, и непорочность путей твоих — упованием твоим?

Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?

Вспомни же, погибал ли кто невинный и где праведные бывали искореняемы?

Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

Как я видал, то оравшие нечестие и сеявшие зло пожинают его;

вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!

от дуновения Божия погибают и от духа гнева Его исчезают.

Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.

Рёв льва и голос рыкающего умолкает, и зубы скимнов сокрушаются;

Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

могучий лев погибает без добычи, и дети львицы рассеиваются.

І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.

И вот, ко мне тайно принеслось слово, и ухо моё приняло нечто от него.

У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,

Среди размышлений о ночных видениях, когда сон находит на людей,

спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —

объял меня ужас и трепет и потряс все кости мои.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.

И дух прошёл надо мною; дыбом стали волосы на мне.

Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Он стал, — но я не распознал вида его, — только облик был пред глазами моими; тихое веяние, — и я слышу голос:

„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?

человек праведнее ли Бога? и муж чище ли Творца своего?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!

Вот, Он и слугам Своим не доверяет и в Ангелах Своих усматривает недостатки:

Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!

тем более — в обитающих в храминах из брения, которых основание прах, которые истребляются скорее моли.

Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.

Между утром и вечером они распадаются; не увидишь, как они вовсе исчезнут.

Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!

Не погибают ли с ними и достоинства их? Они умирают, не достигнув мудрости.

Синодальный перевод

10 скимен — львёнок, молодой лев.