Йова 4 глава

Книга Йова
Переклад Куліша та Пулюя → Синодальный перевод

І відказав Елифаз із Теману й промовив:

И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:

Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?

если попытаемся мы сказать к тебе слово, — не тяжело ли будет тебе? Впрочем, кто может возбранить слову!

Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;

Вот, ты наставлял многих и опустившиеся руки поддерживал,

Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.

падающего восставляли слова твои, и гнущиеся колени ты укреплял.

Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.

А теперь дошло до тебя, и ты изнемог; коснулось тебя, и ты упал духом.

Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?

Богобоязненность твоя не должна ли быть твоею надеждою, и непорочность путей твоих — упованием твоим?

Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?

Вспомни же, погибал ли кто невинный и где праведные бывали искореняемы?

Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.

Как я видал, то оравшие нечестие и сеявшие зло пожинают его;

Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.

от дуновения Божия погибают и от духа гнева Его исчезают.

Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;

Рёв льва и голос рыкающего умолкает, и зубы скимнов сокрушаются;

Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.

могучий лев погибает без добычи, и дети львицы рассеиваются.

І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.

И вот, ко мне тайно принеслось слово, и ухо моё приняло нечто от него.

Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,

Среди размышлений о ночных видениях, когда сон находит на людей,

Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;

объял меня ужас и трепет и потряс все кости мои.

І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.

И дух прошёл надо мною; дыбом стали волосы на мне.

І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:

Он стал, — но я не распознал вида его, — только облик был пред глазами моими; тихое веяние, — и я слышу голос:

Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?

человек праведнее ли Бога? и муж чище ли Творца своего?

Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;

Вот, Он и слугам Своим не доверяет и в Ангелах Своих усматривает недостатки:

А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.

тем более — в обитающих в храминах из брения, которых основание прах, которые истребляются скорее моли.

Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.

Между утром и вечером они распадаются; не увидишь, как они вовсе исчезнут.

А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.

Не погибают ли с ними и достоинства их? Они умирают, не достигнув мудрости.

Синодальный перевод

10 скимен — львёнок, молодой лев.