Исаия 64 глава

Книга пророка Исаии
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

О, если бы Ты разверз небеса и сошел, горы содрогнулись бы пред Тобою!

2 так, як тане віск від вогню. І вогонь спалить противників, і очевидним буде між ворогами Господнє Ім’я. Від Твоєї присутності стривожаться народи.

Как огонь зажигает хворост и вода на огне закипает, снизойди, Господи, дабы, познав имя Твое, затрепетали пред лицом Твоим враждующие с Тобой народы!

3 Коли звершиш славне, від Тебе гори будуть охоплені тремтінням.

Когда свершал Ты грозное, нежданное — нисходил на землю — горы пред Тобой содрогались.

4 Від віку ми не чули, ні наші очі не бачили Бога, за винятком Тебе, і таких, як Твої, діянь, котрі чиниш для тих, хто очікує милосердя.

Знал ли кто издревле о подобном Тебе, видел ли кто и слыхал ли о другом, кроме Тебя, свершающем столь дивное ради уповающих на Него?

5 Адже Він зустрінеться з тими, хто чинить праведне, і вони пам’ятатимуть Твої дороги. Ось Ти розгнівився, і ми згрішили. Через це ми заблукали.

Ты являешь Себя тем,1 кто с радостью правду творит, о Тебе и путях Твоих помнит. Гневался Ты на нас, а мы во грехах пребывали.2 Спасемся ли?

6 Ми стали, як нечисте, — ми всі, і вся наша праведність — як ганчірка відлученої через кровотечу. Ми, як листя, облетіли через наше беззаконня, — і вітер нас так віднесе.

Осквернились мы все, и праведность наша — точно запачканная одежда.3 Увяли мы, как листья, и несут нас пороки, как ветер.

7 І немає того, хто прикликає Твоє Ім’я, і хто пам’ятає триматися за Тебе, бо Ти відвернув Своє обличчя від нас, і Ти видав нас через наші гріхи.

Некому имя Твое призвать, подняться и крепко за Тебя ухватиться; скрыл Ты от нас Свой лик, и пропали мы в наших пороках.

8 І тепер, Господи, Ти — наш Отець, а ми всі — глина, діло Твоїх рук!

Но ведь Ты же, ГОСПОДИ, — наш Отец! Мы ведь глина в Твоих руках, Ты — гончар, все мы — творение рук Твоих.

9 Сильно не гнівайся на нас і не згадуй при кожній нагоді наші гріхи. Тепер же поглянь, адже всі ми — Твій народ!

Не гневайся на нас, ГОСПОДИ, сверх меры! Не век же Тебе помнить беззакония наши. Взгляни: вот мы все, Твой народ!

10 Місто Твоїх святощів стало спустошеним, Сіон став, як пустеля, Єрусалим — на прокляття.

Пустыней стали святые Твои города; опустошен Сион, Иерусалим разорен.

11 Наш Святий дім, — слава, яку поблагословили наші батьки, — був спалений вогнем, і все славне впало.

Храм наш святой и прекрасный,4 где предки наши хвалу Тебе возносили, огнем пожара уничтожен, погибло всё, что было нам желанно.

12 І при всьому цьому, Господи, Ти стримувався і зберігав мовчання, а нас Ти дуже впокорив!

После этого, ГОСПОДИ, станешь ли медлить, будешь ли молчать и наказывать нас столь сурово?5

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

5 [1] — Букв.: встречаешь тех.

5 [2] — Или: долго продолжали грешить.

6 [3] — Букв.: одежда, оскверненная (кровью месячных); см. Лев 15:19−24.

11 [4] — Или: прославленный.

12 [5] — Или: и сильно смирять нас.

« 63 глава 65 глава »