Єремії 20 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.

И услыша пасхор сын еммеров священник, иже поставлен бе началник в дому Господни, иеремию пророчествующа словеса сия:

І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.

и удари пасхор иеремию пророка и вверже его в кладу, яже бе во вратех вениаминих вышних в дому Господни.

І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.

Бывшу же утру, изведе пасхор иеремию от клады. И рече к нему иеремиа: не пасхор нарече (Господь) имя твое, но преселника отвсюду.

Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.

Понеже сия глаголет Господь: се, аз дам тя в преселение и всех другов твоих: и падут мечем враг своих, и очи твои узрят, и тебе и всего иуду дам в руки царя вавилонска, и преведут их в вавилон и побиют их мечьми.

І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.

И дам всю силу града сего и вся труды его и вся сокровища царя иудина дам в руки врагов его, и расхитят их и возмут и отведут в вавилон.

А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.

Ты же, пасхор, и вси обитателие дому твоего, отидете во пленение, и в вавилон приидеши и тамо умреши, тамо же и погребешися ты и вси друзие твои, имже пророчествовал еси лжу.

Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене.

Прельстил мя еси, Господи, и прельщен есмь, креплейший мене еси и превозмогл еси: бых в посмех весь день, вси ругаются мне.

Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“ та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище.

Понеже горьким словом моим посмеюся, отвержение и бедность наведу, яко бысть в поношение мне слово Господне и в посмех весь день.

І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!

И рекох: не воспомяну имене Господня, ниже возглаголю ктому во имя его. И бысть в сердцы моем яко огнь горящь, палящь в костех моих, и разслабех отвсюду, и не могу носити:

Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“

слышах бо досадителства многих собравшихся окрест: нападите, нападим нань, вси мужие друзие его: наблюдайте помышление его, аще (како) прельстится, и преможем нань и сотворим отмщение наше ему.

Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,— вічний сором їм буде, який не забу́деться!

Господь же со мною есть яко борец крепкий: сего ради погнаша и уразумети не могоша: постыдешася зело, яко не разумеша безчестия своего, еже во век не забвено будет.

А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!

И ты, Господи сил, искушаяй праведная, ведаяй утробы и сердца, (молютися,) да вижду мщение твое на них, тебе бо открых прю мою.

Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв!

Пойте Господу, хвалите Господа, яко избави душу убогаго от руки лукавых.

Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде!

Проклят день, в оньже родихся: день, в оньже породи мя мати моя, да не будет благословен.

Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його!

Проклят муж, иже возвести отцу моему, рекий: родися тебе отрок мужеск, и яко радостию возвесели его.

І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,

Да будет человек той якоже гради, яже преврати Господь яростию и не раскаяся: да слышит вопль заутра и рыдание во время полуденное:

за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!

яко не убил мене в ложеснах матере, и была бы мне мати моя гроб мой и ложесна зачатия вечнаго.

Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?

Вскую изыдох из ложесн, да вижду труды и болезни, и скончашася в постыдении дние мои?

« 19 глава 21 глава »