Єремії 11 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи:

Слово еже бысть от Господа ко иеремии, глаголющее:

„Послухайте слів заповіту оцьо́го, і будете їх говорити юдеям і ме́шканцям Єрусалиму,

слышите словеса завета сего и глаголите ко мужем иудиным и ко обитателем Иерусалимским,

і скажеш ти їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Про́клята та люди́на, що не слухає слів заповіту цього́,

и речеши к ним: сия глаголет Господь Бог израилев: проклят муж, иже не послушает словес завета сего,

що його наказав був Я вашим батька́м того дня, коли їх виво́див із кра́ю єгипетського, із залізного го́рна, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і робіть усе те, що Я накажу́ вам, — і бу́дете ви народом Моїм, а Я бу́ду вам Богом,

егоже заповедах отцем вашым в день, в оньже изведох их от земли египетския, от пещи железныя, глаголя: услышите глас мой и сотворите вся, елика заповедаю вам, и будете мне в люди, и аз буду вам в Бога:

щоб Я ви́повнив при́сягу ту, якою Я вашим батька́м присяга́в дати їм Край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів та сказав: Амі́нь, Господи!

да утвержду клятву мою, еюже кляхся отцем вашым, еже дати им землю точащую млеко и мед, якоже есть день сей. И отвещах и рекох: буди, Господи.

І промовив до мене Госпо́дь: Виголо́шуй оці всі слова́ по юдейських міста́х та на вулицях Єрусалиму, говорячи: Слухайтесь слів заповіту цього́, і вико́нуйте їх!

И рече Господь ко мне: прочти вся словеса сия во градех иудиных и вне Иерусалима, рекий: слышите словеса завета сего и сотворите та:

Бо направду засвідчив Я вашим батька́м того дня, як виводив їх з кра́ю єгипетського, і до сьогодні Я пильно засві́дчую, кажучи: Слу́хайтеся Мого голосу!

яко свидетелствуя засвидетелствовах отцем вашым в день, в оньже изведох их от земли египетския, даже до дне сего, заутра востая засвидетелствовах глаголя: слышите глас мой.

Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упе́ртістю злі́сного серця свого. І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили.

И не слышаша, ни приклониша уха своего, но идоша кийждо в стропотстве сердца своего злаго: и наведох на них вся словеса завета сего, егоже заповедах да сотворят, и не сотвориша.

І промовив до мене Господь: Зна́йдений бунт між юдеями та між мешка́нцями Єрусалиму!

И рече Господь ко мне: обретено есть совещание (на зло) в мужех иудиных и во обитающих во Иерусалиме:

Повернулись вони до гріхів своїх давніх батькі́в, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за бога́ми чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батька́ми.

возвратишася ко беззаконием первым отец своих, иже не хотеша слышати словес моих, и се, тии поидоша по бозех чуждих, да служат им: и разори дом израилев и дом иудин завет мой, егоже завещах со отцы их.

Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я лихо на них наведу́, що вийти із нього не змо́жуть, і кли́кати бу́дуть до Мене, але не почую Я їх!

Сего ради сия глаголет Господь: се, аз наведу на них злая, от нихже изыти не возмогут, и возопиют ко мне, и не услышу их:

І пі́дуть юдейські міста́ та єрусалимські мешканці, і бу́дуть кричати до богів, що їм ка́дять вони, але ті помогти́ — не помо́жуть їм за ча́су їхнього лиха!

и пойдут грады иудины и обитателе Иерусалима и возопиют ко богом, имже тии кадят, иже не спасут их во время скорбей их.

Бо богів твоїх — за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалиму наста́влено же́ртівників для Моло́ха, же́ртівників, щоб кади́ти Ваалові.

По числу бо градов твоих беху бози твои, иудо, и по числу путий Иерусалимских постависте олтари студныя, олтари на каждение ваалу.

А ти не молися за цього наро́да, і блага́ння й молитви за них не здійма́й, бо Я не почую за ча́су того́, коли кли́кати будуть до Мене з-за лиха свого́!

Ты же не молися о людех сих и не проси о них в мольбе и молитве: не услышу бо во время вопля их ко мне и во время озлобления их.

По́що Моєму коханому в домі Моєму чинити злі за́міри? Чи то́всті куски́ і м'ясо посвя́тне відве́рнуть від тебе нещастя твоє? Тоді б ти радів!

Почто возлюбленная в дому моем сотвори мерзости (многи)? еда обеты и мяса святая отимут от тебе лукавства твоя, или сими избежиши?

„Оли́вка зелена, гарна пло́дом хорошим“, — так кликнув Господь твоє йме́ння. Але з шумом великого вітру огонь запали́вся круг неї, і галу́зки її полама́ються!

Маслину благосенну, красну зраком нарече Господь имя твое, ко гласу обрезания ея: разгореся огнь в ней, велика скорбь на тебе, непотребны быша ветви ея.

А Господь Саваот, що тебе посадив, говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди, що робили собі, щоб гніви́ти Мене, щоб кади́ти Ваа́лові.

И Господь сил, иже насади тебе, глаголал есть на тя зло за злая дому израилева и дому иудина, елика сотвориша себе ко прогневанию мене кадяще ваалу.

А Господь дав пізна́ти мені — й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла́.

Господи, скажи ми, и уразумею: тогда видех начинания их.

А я був, мов лагі́дна вівця́, що прова́дять її на зако́лення, і не знав, що на мене вони вимишля́ли заті́ї: „Пони́щмо це дерево з пло́дом його, і з кра́ю живих його ви́тнім, і йме́ння його не згадається більше!“

Аз же, яко агня незлобиво ведомо на заколение, не разумех, яко на мя помыслиша помысл лукавый, глаголюще: приидите и вложим древо во хлеб его и истребим его от земли живущих, и имя его да не помянется ктому.

Але, Господи Саваоте, Ти Суддя сраведливий, що досліджуєш ни́рки та серце, — хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо справу свою я дові́рив Тобі!

Господь саваоф, судяй праведно, испытуяй сердца и утробы, да вижду мщение твое на них, яко к тебе открых оправдание мое.

Тому так промовляє Господь на людей Анато́ту, що пошу́кують душу твою та говорять: „Не пророкуй Ім'я́м Господа, щоб не померти тобі від рук наших!“

Сего ради сия глаголет Господь на мужы анафофски ищущыя души моея, глаголющыя: да не пророчествуеши о имени Господни, аще ли же ни, умреши в руках наших.

Тому так промовляє Господь Савао́т: Ось Я навіщу́ їх: від меча юнаки́ повмирають, а сини їхні та їхні до́чки від голоду вмруть!

Сего ради сия глаголет Господь сил: се, аз посещу на них: юноши их мечем умрут, и сынове их и дщери их скончаются гладом,

І оста́нку не буде по них, бо спрова́джу Я зло на людей Анато́ту у році наві́щення їх!

и останка не будет от них, наведу бо злая на живущыя во анафофе в лето посещения их.

« 10 глава 12 глава »