Єремії 11 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Слово, що надійшло до Єремії від Господа:

Слово еже бысть от Господа ко иеремии, глаголющее:

«Слухайте слово завіту цього і скажіть людям юдейським і мешканцям єрусалимським.

слышите словеса завета сего и глаголите ко мужем иудиным и ко обитателем Иерусалимским,

А скажи їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Проклят чоловік, який не слухає слів завіту цього,

и речеши к ним: сия глаголет Господь Бог израилев: проклят муж, иже не послушает словес завета сего,

що я заповідав батькам вашим того дня, коли виводив їх з Єгипетського краю, з залізної печі, сказавши: Слухайте голос мій і чиніте так, як вам заповідаю, і будете моїм народом, я ж буду вашим Богом;

егоже заповедах отцем вашым в день, в оньже изведох их от земли египетския, от пещи железныя, глаголя: услышите глас мой и сотворите вся, елика заповедаю вам, и будете мне в люди, и аз буду вам в Бога:

щоб міг я здійснити клятву, якою клявся батькам вашим, що дам їм землю, текучу молоком і медом, як воно й є нині.» І відказав я: «Нехай так буде, Господи!»

да утвержду клятву мою, еюже кляхся отцем вашым, еже дати им землю точащую млеко и мед, якоже есть день сей. И отвещах и рекох: буди, Господи.

І сказав до мене Господь: «Проголоси в містах юдейських і по вулицях єрусалимських усі ці слова: Слухайте слово завіту цього й виконуйте його.

И рече Господь ко мне: прочти вся словеса сия во градех иудиных и вне Иерусалима, рекий: слышите словеса завета сего и сотворите та:

Батьків бо ваших попереджав я повсякчасно, коли виводив їх з Єгипетського краю, аж по цей день, нагадувавши уранці й раз-у-раз: Слухайте мій голос!

яко свидетелствуя засвидетелствовах отцем вашым в день, в оньже изведох их от земли египетския, даже до дне сего, заутра востая засвидетелствовах глаголя: слышите глас мой.

Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого; кожен ходив уперто за своїм ледачим серцем; тому й навів я на них усе сказане в цьому завіті, що заповів був їм робити, — але вони не виконували.»

И не слышаша, ни приклониша уха своего, но идоша кийждо в стропотстве сердца своего злаго: и наведох на них вся словеса завета сего, егоже заповедах да сотворят, и не сотвориша.

І Господь сказав до мене: «Постала змова між людьми Юди та мешканцями єрусалимськими.

И рече Господь ко мне: обретено есть совещание (на зло) в мужех иудиных и во обитающих во Иерусалиме:

Вони повернулися знову до беззаконств праотців своїх, що зреклися слухати мої слова й пішли за іншими богами, щоб їм служити. Так дім Ізраїля, як і дім Юди порушили союз мій, який я заключив був з їхніми батьками.»

возвратишася ко беззаконием первым отец своих, иже не хотеша слышати словес моих, и се, тии поидоша по бозех чуждих, да служат им: и разори дом израилев и дом иудин завет мой, егоже завещах со отцы их.

Тому ось як говорить Господь: «Я наведу на них лихо, від якого не спроможуться врятуватись, і хоч вони взиватимуть до мене, я їх не слухатиму.

Сего ради сия глаголет Господь: се, аз наведу на них злая, от нихже изыти не возмогут, и возопиют ко мне, и не услышу их:

Тоді підуть міста Юдеї та мешканці єрусалимські взивати богів, перед якими вони воскурювали, але вони їм ніяк не допоможуть під час їхньої недолі.

и пойдут грады иудины и обитателе Иерусалима и возопиют ко богом, имже тии кадят, иже не спасут их во время скорбей их.

Скільки бо міст у тебе, стільки й богів у тебе, Юдо, і скільки вулиць у Єрусалимі, стільки настановили ви й жертовників гидоті, жертовників, щоб Ваалові кадити!

По числу бо градов твоих беху бози твои, иудо, и по числу путий Иерусалимских постависте олтари студныя, олтари на каждение ваалу.

Тому не молися за цей народ і не здіймай за них крику, ні благання, бо я їх слухати не буду, коли взиватимуть до мене у своїй недолі.

Ты же не молися о людех сих и не проси о них в мольбе и молитве: не услышу бо во время вопля их ко мне и во время озлобления их.

Чого ж то моя улюблена шукає в моїм домі, вона, що з багатьма лукаве намислювала? Хіба ж святе м'ясо віддалить від тебе лихо? Чи зможу тим очистити тебе?

Почто возлюбленная в дому моем сотвори мерзости (многи)? еда обеты и мяса святая отимут от тебе лукавства твоя, или сими избежиши?

Зеленою, прекрасною маслиною з пишним плодом назвав тебе був Господь. Під звук великого гриміння запалив він вогонь над нею, і пообсмалювалось її віття.

Маслину благосенну, красну зраком нарече Господь имя твое, ко гласу обрезания ея: разгореся огнь в ней, велика скорбь на тебе, непотребны быша ветви ея.

Бо Господь сил, що насадив тебе, вирік на тебе лихо за злочин дому Ізраїля та дому Юди, що вони скоїли собі на шкоду, щоб мене розгнівити, кадивши Ваалові».

И Господь сил, иже насади тебе, глаголал есть на тя зло за злая дому израилева и дому иудина, елика сотвориша себе ко прогневанию мене кадяще ваалу.

Господь об'явив мені, і я знаю: тоді ти появив мені їхнє нечестя.

Господи, скажи ми, и уразумею: тогда видех начинания их.

А я, немов плохе ягнятко, що на заріз ведуть його, — а я й не відав, що вони лихі думки замислили супроти мене: «Зрубаймо дерево у повній силі й вирвім його з землі живих, щоб ім'я його не згадувалося вже більш!»

Аз же, яко агня незлобиво ведомо на заколение, не разумех, яко на мя помыслиша помысл лукавый, глаголюще: приидите и вложим древо во хлеб его и истребим его от земли живущих, и имя его да не помянется ктому.

Ти ж, Господи сил, що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце, дай мені побачити твою відплату їм, бо на тебе поклавсь я в ділах моїх.

Господь саваоф, судяй праведно, испытуяй сердца и утробы, да вижду мщение твое на них, яко к тебе открых оправдание мое.

Тому так каже Господь про людей анатотських, що чигають на твою душу й кажуть: «Не пророкуй во ім'я Господнє, а то помреш від наших рук.»

Сего ради сия глаголет Господь на мужы анафофски ищущыя души моея, глаголющыя: да не пророчествуеши о имени Господни, аще ли же ни, умреши в руках наших.

Тому так каже Господь сил: «Ось я їх покараю: хлопці погинуть від меча, сини їхні й дочки їхні помруть із голоду.

Сего ради сия глаголет Господь сил: се, аз посещу на них: юноши их мечем умрут, и сынове их и дщери их скончаются гладом,

І не буде в них останку, бо я наведу лихо на людей анатотських у рік їхніх відвідин.»

и останка не будет от них, наведу бо злая на живущыя во анафофе в лето посещения их.

« 10 глава 12 глава »