Єремії 2 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

І надійшло до мене таке слово Господнє:

И бысть слово Господне ко мне глаголющее: иди и вопий во ушы Иерусалиму, рекий: сия глаголет Господь:

«Іди, скажи прилюдно в Єрусалимі: Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю.

помянух милость юности твоея и любовь совершенства твоего, егда последовал еси в пустыни ненасеянней святому израилеву, глаголет Господь.

Ізраїль — свята частка Господня, первенець його плодів. Усі, що його їстимуть, вважатимуться за злочинців, біда на них надійде, — слово Господнє.»

свят израиль Господеви, начаток плодов его: вси поядающии его согрешат, злая приидут на них, рече Господь.

Слухайте слово Господнє, Яковів доме, і всі сім'ї Ізраїльського дому!

Услышите слово Господне, доме иаковль и вся племена дому израилева.

Так говорить Господь: «Яку ваші батьки знайшли у мене кривду, що відцурались від мене, пішли за марнотами й марнотою стали?

Сия глаголет Господь: кое обретоша отцы ваши во мне погрешение, яко удалишася от мене и ходиша вслед суетных и осуетишася,

Вони не спитали, де, мовляв, Господь, що вивів нас із землі Єгипетської, водив нас пустинею, степовою землею та проваллями, грунтами сухими й під смертною тінню, землею, що нею ніхто не проходить і ніхто в ній не оселюється.

и не рекоша: где есть Господь, изведый нас от земли египетския, преведый нас по пустыни, по земли необитанней и непроходней, по земли безводней и неплодней, по земли, по нейже не ходил муж никогдаже и не обитал человек тамо?

Я вас увів у землю врожайну, щоб ви живились її щедротами та її благом. А ви ввійшовши, осквернили мою землю, мою спадщину осоружною вчинили.

И введох вас в землю кармил, да снесте плоды его и благая того: и внидосте, и осквернили есте землю мою, и достояние мое поставили есте в мерзость.

Священики не говорили: Де Господь? — Законники мене не знали, і пастирі від мене відступились, ба й пророки ім'ям Ваала пророкували і ходили за речами, що стати у пригоді не можуть.

Священницы не рекоша: где есть Господь? и держащии закон не ведеша мя, и пастырие нечествоваша на мя, и пророцы пророчествоваша в ваала и идолом последоваша.

Тим то я буду правуватися ще з вами, — слово Господнє, — та ще й з дітьми дітей ваших я судитимусь.

Сего ради еще судом претися имам с вами, рече Господь, и с сыны вашими препрюся.

Підіть лишень на острови кіттіїв і придивіться, пошліть у Кедар і вважайте пильно, чи там колись так бувало.

Того ради приидите во островы хеттим и видите, и в кидар послите и разсмотрите прилежно и видите, аще сотворена быша таковая?

Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги? Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає.

аще премениша языцы боги своя, и тии не суть бози? людие же мои премениша славу свою на то, от негоже не упользуются.

Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, — слово Господнє!

Ужасеся небо о сем и вострепета попремногу зело, глаголет Господь.

Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать.

Два бо зла сотвориша людие мои: мене оставиша источника воды живы, и ископаша себе кладенцы сокрушеныя, иже не возмогут воды содержати.

Чи то ж Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? То чому ж зробився він добиччю?

Еда раб есть израиль, или домочадец есть? вскую бысть в пленение?

І рикали на нього левенята, голос із себе видавали. Землю його обернено на пустиню, міста його спустошено, ніхто в них більше не живе.

На него рыкаша львове и издаша глас свой, иже поставиша землю его в пустыню, и грады его сожжени суть, еже не обитати в них.

Навіть син Нофа й Тахпанхеса тобі обгризуть потилицю.

И сынове мемфиса и тафны познаша тя и поругашася тебе.

Чи ж не тому це тобі сталось, що ти покинув Господа, Бога твого, коли він вів тебе у дорозі?

Не сия ли сотвори тебе то, яко оставил еси мене? глаголет Господь Бог твой.

Ось і тепер: пощо тобі йти до Єгипту — пити воду з Нілу? Або пощо тобі йти в Асирію — пити з її ріки воду?

И ныне что тебе и пути египетскому, еже пити воду геонскую? и что тебе и пути ассирийскому, да пиеши воду речную?

Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть. Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого. Нема в тобі страху мого, — слово Господа, Бога сил.

Накажет тя отступление твое и злоба твоя обличит тя и увеждь и виждь, яко зло и горько ти есть, еже оставити мя, глаголет Господь Бог твой: и не благоволих от тебе, глаголет Господь Бог твой.

Бо з давніх-давен я зламав твоє ярмо, порвав твої вужівки. А ти мовила: Не буду служити! — і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим.

Понеже от века сокрушил еси иго твое и растерзал еси узы твоя и рекл еси: не имам тебе служити, но пойду на всякий холм высокий и под всяким древом лиственным тамо разлиюся в блуде моем.

Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?

Аз же насадих тя виноград плодоносен, весь истинен: како превратился еси в горесть, виноград чуждий?

Тим то хоч би ти й вимилась золою, взяла собі багато лугу, — гріх твій усе ж таки буде позначений передо мною, — слово Господа Бога.

Аще умыешися нитром и умножиши себе травы борифовы, порочен еси во беззакониих твоих предо мною, рече Господь Бог.

І як смієш ти казати: Я не опоганилась, я за Ваалами не бігала? Глянь на дорогу твою у Долині, визнай, що накоїла єси, ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками.

Како речеши: не осквернихся и вслед ваала не ходих? виждь пути твоя на месте многогробищнем и увеждь, что сотворил еси. В вечер глас его рыдаше,

Ослиця дика що звикла до пустині; коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, — хто може хіть її спинити? Ніхто не втомлюється з тих, які її шукають; вони в погульнім місяці її знаходять.

пути своя разшири на воды пустынныя, в похотех души своея ветром ношашеся, предан бысть, кто обратит его? вси ищущии его не утрудятся, во смирении его обрящут его.

Вважай же, щоб босими не стали твої ноги, а й щоб не висохло твоє горло! Але ти кажеш: Даремна річ! Ні! Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними.

Отврати ногу твою от пути стропотна и гортань твой от жажди. И рече: возмужаюся, яко возлюби чуждих и вслед их хождаше.

Як злодій соромиться, коли його впіймають, так дім Ізраїля осоромився: вони й їхні царі, і їхні князі, і їхні священики, та й їхні пророки.

Якоже стыд татю, егда ят будет, тако постыдятся сынове израилевы, тии и царие их, и началницы их и священницы их и пророцы их.

Вони супроти колод мовлять: Ти — батько мій; а до каменя: Ти породив нас! Бо до мене вони обернулись плечима, а не обличчям. Але під час їхнього лиха вони репетують: Устань, порятуй нас!

Древу рекоша: яко отец мой еси ты: и камени: ты мя родил еси: и обратиша ко мне хребты, а не лица своя: и во время озлобления своего рекут: востани и избави нас.

А де ж твої боги, що ти був наробив собі? Нехай устануть, коли можуть, у день твого нещастя тебе врятувати. Бож скільки міст у тебе, стільки у тебе й богів, Юдо.

И где суть бози твои, яже сотворил еси тебе? да востанут и избавят тя во время озлобления твоего: по числу бо градов твоих быша бози твои, иудо, и по числу путий Иерусалимских жряху ваалу.

Чого ж бо то вам перечитися зо мною? Адже ви всі від мене відступили, — слово Господнє.

Вскую глаголете ко мне? вси вы нечествовасте и вси вы беззаконновасте ко мне, глаголет Господь.

Надаремно було синів ваших карати; вони науки не прийняли. Власний меч ваш пожер пророків ваших, неначе лев губитель.

Всуе поразих чада ваша, наказания не приясте, мечь пояде пророки вашя, аки лев погубляяй, и не убоястеся.

Ну, і рід же з вас! Вважайте на Господнє слово: Чи ж був я Ізраїлеві пустинею, чи краєм був безпросвітним? Чого ж це народ мій говорить: Ми звільнилися! — не повернемось більше до тебе.

Слышите слово Господне, тако глаголет Господь: еда пустыня бых израилю, или земля неплодна? вскую реша людие мои: обладаеми не будем и потом не приидем к тебе?

Чи ж забуває дівчина свої прикраси, чи молода — убори свої? А мій народ мене забув, — безліч днів тому.

Еда забудет невеста красоту свою, и дева мониста персий своих? людие же мои забыша мене дни безчисленны.

Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови! Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила.

Что еще добро ухитриши на путех твоих, еже взыскати любве? Не тако: но и ты лукавновала еси, еже осквернити пути твоя,

Ба й на полах у тебе видно кров бідних та невинних, яких ти не впіймала на розбишацтві.

и в руках твоих обретеся кровь душ (убогих) неповинных: не в ровех обретох их, но во всяцей дубраве.

Ти таки кажеш: Я невинна, гнів його напевно відвернувся від мене. — Ось я судитимусь з тобою, бо ти твердиш: Я не згрішила.

И рекла еси: неповинна есмь, но да отвратится ярость твоя от мене. Се, аз суждуся с тобою, внегда рещи тебе: не согреших:

Яка легковажна ти, що міняєш свою дорогу! І від Єгипту ти сорому теж зазнаєш, як від Асирії зазнала.

понеже презрела еси зело, еже повторити пути твоя: и от египта постыдишися, якоже постыдена еси от ассура:

Від нього теж ти вийдеш, на голову поклавши руки; бо Господь відкинув тих, на яких ти звірялась, і не пощастить тобі з ними.»

яко и оттуду изыдеши, и руце твои на главе твоей: яко отрину Господь надеяние твое, и не благопоспешится тебе в нем.

« 1 глава 3 глава »