Єремії 2 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

І надійшло до мене таке слово Господнє:

Было ко мне слово Господне:

«Іди, скажи прилюдно в Єрусалимі: Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю.

— Иди и провозгласи во всеуслышание в Иерусалиме. Так говорит Господь: «Я вспоминаю о преданности твоей юности, когда ты любила Меня, как невеста, и шла за Мной по пустыне, по незасеянной земле.

Ізраїль — свята частка Господня, первенець його плодів. Усі, що його їстимуть, вважатимуться за злочинців, біда на них надійде, — слово Господнє.»

Израиль был святыней Господа, был первым плодом Его жатвы; все, кто его поедал, осуждались, их постигала беда», — возвещает Господь.

Слухайте слово Господнє, Яковів доме, і всі сім'ї Ізраїльського дому!

Слушайте слово Господне, дом Иакова, все кланы Израиля.

Так говорить Господь: «Яку ваші батьки знайшли у мене кривду, що відцурались від мене, пішли за марнотами й марнотою стали?

Так говорит Господь: «Что за зло нашли во Мне ваши отцы, что так отдалились от Меня? Они поклонялись ничтожным идолам и сами стали ничтожными.

Вони не спитали, де, мовляв, Господь, що вивів нас із землі Єгипетської, водив нас пустинею, степовою землею та проваллями, грунтами сухими й під смертною тінню, землею, що нею ніхто не проходить і ніхто в ній не оселюється.

Они не спрашивали: „Где Господь, Который вывел нас из Египта, провел нас сквозь безлюдный край, по земле пустынь и расселин, по земле засухи и кромешной тьмы, по земле, где никто не странствует и никто не живет?“

Я вас увів у землю врожайну, щоб ви живились її щедротами та її благом. А ви ввійшовши, осквернили мою землю, мою спадщину осоружною вчинили.

Я привел вас в плодородную землю, чтобы вы ели её плоды и пользовались её благами. Но вы пришли и осквернили Мою землю и сделали Мой удел мерзостью.

Священики не говорили: Де Господь? — Законники мене не знали, і пастирі від мене відступились, ба й пророки ім'ям Ваала пророкували і ходили за речами, що стати у пригоді не можуть.

Не спрашивали священники: „Где Господь?“ Учителя Закона Меня не знали; вожди восстали против Меня. Пророки пророчествовали от имени Баала[6] и поклонялись ничтожным идолам.

Тим то я буду правуватися ще з вами, — слово Господнє, — та ще й з дітьми дітей ваших я судитимусь.

Поэтому у Меня тяжба с вами, — возвещает Господь, — и тяжба с детьми ваших детей.

Підіть лишень на острови кіттіїв і придивіться, пошліть у Кедар і вважайте пильно, чи там колись так бувало.

Переправьтесь на побережья Кипра[7] и взгляните, пойдите в Кедар[8] и разведайте тщательно; посмотрите, бывало ли что-нибудь подобное,

Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги? Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає.

менял ли какой народ своих богов? (Хоть они и не боги вовсе.) А Мой народ променял свою Славу на ничтожных идолов.

Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, — слово Господнє!

Поразитесь этому, небеса, содрогнитесь от ужаса, — возвещает Господь. —

Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать.

Два греха совершил Мой народ: оставил Меня, источник живой воды, и вытесал себе водоемы, разбитые водоемы, которые не могут хранить воду.

Чи то ж Ізраїль раб? Чи він рабом у домі народився? То чому ж зробився він добиччю?

Разве Израиль слуга? Разве он раб по рождению? Почему же он стал наживой?

І рикали на нього левенята, голос із себе видавали. Землю його обернено на пустиню, міста його спустошено, ніхто в них більше не живе.

Львы взревели, зарычали на него, сделали его землю пустыней; города его сожжены и покинуты жителями.

Навіть син Нофа й Тахпанхеса тобі обгризуть потилицю.

А сыновья Мемфиса[9] и Тахпанхеса обгрызли твое темя[10].

Чи ж не тому це тобі сталось, що ти покинув Господа, Бога твого, коли він вів тебе у дорозі?

Разве не ты сама навлекла это на себя, оставив Господа, своего Бога, когда Он вел тебя по дороге?

Ось і тепер: пощо тобі йти до Єгипту — пити воду з Нілу? Або пощо тобі йти в Асирію — пити з її ріки воду?

А теперь что толку ходить в Египет, чтобы пить воду Шихора[11]? Какой прок ходить в Ассирию, чтобы пить воду из реки Евфрат?[12]

Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть. Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого. Нема в тобі страху мого, — слово Господа, Бога сил.

Твое беззаконие накажет тебя, и твое отступничество осудит. Подумай же и посмотри, как плохо тебе и горько от того, что оставила ты Господа, своего Бога, и нет в тебе страха предо Мной», — возвещает Владыка, Господь Сил.

Бо з давніх-давен я зламав твоє ярмо, порвав твої вужівки. А ти мовила: Не буду служити! — і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим.

«Давным-давно ты разбила свое ярмо и разорвала свои оковы и сказала: „Не буду служить!“ На любом высоком холме и под каждым тенистым деревом ты распутствовала.[13]

Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?

Я посадил тебя благородной лозой от самого чистого семени. Как же превратилась ты у Меня в пустоцвет и дикую лозу?

Тим то хоч би ти й вимилась золою, взяла собі багато лугу, — гріх твій усе ж таки буде позначений передо мною, — слово Господа Бога.

Помоешься ли ты щелоком, изведешь ли много мыла, пятно твоего греха всё равно передо Мной, — возвещает Владыка Господь. —

І як смієш ти казати: Я не опоганилась, я за Ваалами не бігала? Глянь на дорогу твою у Долині, визнай, що накоїла єси, ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками.

Как ты можешь говорить: „Я не осквернилась, я не ходила вслед Баалам“? Посмотри, как вела ты себя в долине, подумай о том, что сделала. Ты — норовистая верблюдица, мечущаяся из стороны в сторону,

Ослиця дика що звикла до пустині; коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, — хто може хіть її спинити? Ніхто не втомлюється з тих, які її шукають; вони в погульнім місяці її знаходять.

дикая ослица, выросшая в пустыне, задыхающаяся от страсти, — кто умерит её пыл? Все, кто ищет её, без труда найдут её в пору случки.

Вважай же, щоб босими не стали твої ноги, а й щоб не висохло твоє горло! Але ти кажеш: Даремна річ! Ні! Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними.

Побереги свои ноги, чтобы не остаться разутой, и свое горло — чтобы не пересохло. Но ты сказала: „Бесполезно! Я люблю чужих богов и буду бегать за ними“.

Як злодій соромиться, коли його впіймають, так дім Ізраїля осоромився: вони й їхні царі, і їхні князі, і їхні священики, та й їхні пророки.

Как вор опозорен, когда он пойман, так будет опозорен и дом Израиля — его народ, его цари, его вельможи, его священники и пророки.

Вони супроти колод мовлять: Ти — батько мій; а до каменя: Ти породив нас! Бо до мене вони обернулись плечима, а не обличчям. Але під час їхнього лиха вони репетують: Устань, порятуй нас!

Дереву они говорят: „Ты отец мой“ — и камню: „Ты меня родил“. Они повернулись ко Мне спиной, а не лицами; а когда случается беда, они говорят: „Приди и спаси нас!“

А де ж твої боги, що ти був наробив собі? Нехай устануть, коли можуть, у день твого нещастя тебе врятувати. Бож скільки міст у тебе, стільки у тебе й богів, Юдо.

А где же те боги, которых вы сделали себе? Пусть придут, если в силах спасти вас, когда случится беда! Ведь богов у тебя, Иудея, столько же, сколько и городов».

Чого ж бо то вам перечитися зо мною? Адже ви всі від мене відступили, — слово Господнє.

«Почему вы хотите тягаться со Мной? Все вы восстали против Меня, — возвещает Господь. —

Надаремно було синів ваших карати; вони науки не прийняли. Власний меч ваш пожер пророків ваших, неначе лев губитель.

Напрасно наказывал Я ваш народ — урока вы не усвоили. Ваш меч пожрал ваших пророков, точно лев-убийца».

Ну, і рід же з вас! Вважайте на Господнє слово: Чи ж був я Ізраїлеві пустинею, чи краєм був безпросвітним? Чого ж це народ мій говорить: Ми звільнилися! — не повернемось більше до тебе.

О нынешнее поколение, поразмысли над словом Господним: «Разве Я был пустыней Израилю или краем кромешной тьмы? Почему Мой народ говорит: „Мы свободны бродить; мы больше к Тебе не придем“?

Чи ж забуває дівчина свої прикраси, чи молода — убори свої? А мій народ мене забув, — безліч днів тому.

Позабудет ли девушка украшения, и невеста — свой свадебный наряд? А Меня народ Мой забыл уже давным-давно.

Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови! Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила.

Как же умело ты домогаешься любви! Даже коварным женщинам есть чему у тебя поучиться.

Ба й на полах у тебе видно кров бідних та невинних, яких ти не впіймала на розбишацтві.

Найдена на твоих одеждах кровь невинных бедняков, которых ты убила, хотя и не застала, как воров, при взломе[14]. Но, несмотря на всё это,

Ти таки кажеш: Я невинна, гнів його напевно відвернувся від мене. — Ось я судитимусь з тобою, бо ти твердиш: Я не згрішила.

ты говоришь: „Я безвинна; Он на меня не гневается“. Я осуждаю тебя за то, что ты говоришь: „Я не согрешила“».

Яка легковажна ти, що міняєш свою дорогу! І від Єгипту ти сорому теж зазнаєш, як від Асирії зазнала.

Как легко тебе бродить, меняя свой путь! Ты будешь опозорена Египтом, как была опозорена Ассирией.

Від нього теж ти вийдеш, на голову поклавши руки; бо Господь відкинув тих, на яких ти звірялась, і не пощастить тобі з ними.»

И уйдешь ты оттуда, обхватив голову руками: Господь отверг тех, кому ты поверила, и они тебе не помогут.

Примечания:

Новый русский перевод

8 [6] — Ханаанский бог плодородия и бог-громовержец.

10 [7] — Букв.: Киттима.

10 [8] — Земля кочевий бедуинских племен в пустыне Аравии.

16 [9] — Евр. Ноф.

16 [10] — Или: проломили тебе голову.

18 [11] — Возможно, воду из реки Нил.

18 [12] — За свою историю Израиль часто обращался за помощью не к Богу, а к Египту и Ассирии (см. ст. 36-37; Ис 30:2-3; Ос 5:13; Ос 7:11).

20 [13] — Здесь образно говорится об идолопоклонстве в святилищах на возвышенностях и в рощах, которое в глазах Бога является духовным блудом.

34 [14] — Ср. Исх 22:2-3.

« 1 глава 3 глава »