Єремії 4 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Новый русский перевод

«Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, — слово Господнє, — то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.

«Если вернешься, Израиль, — возвещает Господь, — если вернешься ко Мне, уберешь мерзких идолов, что предо Мной, и не будешь больше скитаться,

А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»

если будешь истинно, справедливо и праведно клясться: „Верно, как и то, что жив Господь!“ — то народы будут благословлены Им и будут славить Его имя».

Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.

Так говорит народу Иудеи и Иерусалима Господь: «Распашите свою целину и не сейте среди колючек.

Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, — і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.

Обрежьте себя для Господа, обрежьте ваши сердца,[22] народ Иудеи и жители Иерусалима, а не то вспыхнет, как огонь, Мой гнев, будет гореть и никто не потушит — из-за зла, что вы творите.

Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!

Объявите в Иудее, возвестите в Иерусалиме, скажите: „Трубите в рога по всей стране!“ Восклицайте и говорите: „Собирайтесь! Бежим в укрепленные города!

Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.

Поднимите знамя: на Сион! Спасайтесь бегством, без промедления!“ Так как с севера Я наведу беду — лютую гибель».

Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.

Вышел лев из своего логова; тронулся в путь палач народов. Он покинул свое место, чтобы разорить твою землю. Твои города превратятся в руины, не останется горожан.

Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.

Так наденьте рубище, рыдайте и плачьте, потому что пылающий Господень гнев не отвратился от нас.

І станеться в той день, — слово Господнє, — що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.

«В тот день, — возвещает Господь, — у царя и приближенных дрогнет сердце, ужаснутся священники и пророков охватит страх».

І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А меч, тим часом, аж до душі доходить!

И я сказал: — О Владыка Господь, как же сильно Ты обманул этот народ и жителей Иерусалима, говоря: «У вас будет мир», тогда как меч приставлен к нашему горлу.

Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.

— В то время этому народу и Иерусалиму будет сказано: «Жгучий ветер с голых вершин в пустыне дует в сторону Моего народа, но не для того, чтобы провеивать или очищать зерно от сора —

Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.

слишком могуч этот ветер, дующий по Моему повелению. Настал час, когда Я вынесу им приговор».

Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.

Глядите! Он приближается, словно тучи, как ураган его колесницы, кони его быстрее орлов. Горе нам! Мы погибли!

Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?

Иерусалим, омой сердце от зла и будешь спасен. Долго ли таить тебе злые мысли?

Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.

Уже несется голос от города Дана, весть о беде с гор Ефрема[23].

Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.

«Объявите народам, возвестите Иерусалиму: „Войска осаждающих идут из дальней земли, оглашая военным кличем города Иудеи.

Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, — слово Господнє.

Они окружат его, как стражи полей, потому что он восстал против Меня“, — возвещает Господь».

Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.

Твои пути, твои дела принесли всё это тебе. Это твоя участь. Так горько, что сердце твое разрывается!

Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.

Горе! Горе! Я корчусь от боли. Смута в сердце. Сердце колотится, я не могу молчать, потому что слышу звук рога, слышу боевой клич.

Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить — мої опони.

Беда за бедой; вся страна опустошена. В один миг погибли мои шатры, в мгновение ока — мои палатки.

Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?

Сколько мне ещё смотреть на знамя, слышать звуки рога?

Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»

«Бестолков Мой народ: Меня он не знает. Глупые они дети; нет у них разума. Они мастера совершать зло, а делать добро не умеют».

Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо — і не було на ньому світла.

Я смотрю на землю, но она пуста и безлика, и на небеса, но свет их погас.

Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.

Я смотрю на горы — они дрожат, и все холмы колеблются.

Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.

Я смотрю, и нет никого, и все птицы разлетелись.

Глянув, аж ось плодюче поле — пустиня, і всі його міста в руїнах — перед Господом, перед палким його гнівом.

Я смотрю, и пустыней стал плодородный край, и все города его разрушены перед Господом, от Его пылающего гнева.

Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.

Так говорит Господь: «Вся земля будет опустошена, хоть Я и не погублю её полностью.

Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»

Будет плакать она об этом, а над ней почернеет небо, потому что Я так сказал и задумал — не сжалюсь и не отступлюсь».

Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.

От шума всадников и стрелков разбегаются все жители городов. Кто подается в леса, кто на скалы взбирается — все города оставлены, нет в них жителей.

І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, — та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.

Что же ты делаешь, опустошенная? Для чего одеваешься в алый, для чего надеваешь золото и подводишь глаза? Напрасно ты прихорашиваешься. Тебя презирают любовники и хотят отнять у тебя жизнь.

Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»

Слышу крик — будто женщина в родах кричит, словно стонет рожающая в первый раз, — слышу крик дочери Сиона, задыхается она, раскинув руки: «Горе мне! Бессильна я перед убийцами».

Примечания:

Новый русский перевод

4 [22] — Обрежьте ваши сердца. Люди с необрезанными сердцами — образное выражение, обозначающее людей, непокорных Богу.

15 [23] — Дан и Ефрем были северным и южным родами Северного Израильского царства, которые были разрушены Ассирией.

« 3 глава 5 глава »