Числа 5 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

„Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табо́ру кожного прокаже́ного, і кожного течи́вого, і кожного нечистого через дото́ркнення до мертвого тіла.

повелѝ сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ, и҆ да и҆зго́нѧтъ и҆з̾ полка̀ всѧ́каго прокаже́ннаго, и҆ всѧ́каго пролива́ющаго сѣ́мѧ, и҆ всѧ́каго нечи́стаго дѹше́ю:

І чоловіка й жінку бу́дете висилати, поза та́бір будете висилати їх, і вони не занечистять табо́рів своїх, що Я серед них пробува́ю“.

ѿ мѹ́жеска по́лѹ до же́нска, и҆згони́те внѣ̀ полка̀, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ полкѡ́въ свои́хъ, въ ни́хже а҆́зъ пребыва́ю.

І зробили так Ізраїлеві сини, і повисила́ли їх поза та́бір, — як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

И҆ сотвори́ша сы́нове ї҆и҃лєвы та́кѡ, и҆ и҆згна́ша и҆̀хъ внѣ̀ полка̀: ѩ҆́коже гл҃а гд҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове ї҆и҃лєвы.

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

„Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який лю́дський гріх, чинячи тим спроневі́рення проти Господа, і завинить душа та,

рцы̀ сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: мѹ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ человѣ́ческихъ и҆ презира́ѧ пре́зритъ гд҇а, и҆ престѹ́питъ дѹша̀ ѻ҆́на:

то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він.

да и҆сповѣ́сть грѣ́хъ, є҆го́же сотворѝ, и҆ да ѿда́стъ престѹпле́нїе и҆́стое, и҆ пѧ́тѹю ча́сть є҆гѡ̀ да приложи́тъ къ томѹ̀, и҆ да ѿда́стъ, є҆мѹ́же согрѣшѝ.

А якщо в того чоловіка нема викупника́, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде зве́рнена Господе́ві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його.

А҆́ще же нѣ́сть человѣ́кѹ ѹ҆́жика, ѩ҆́кѡ ѿда́ти є҆мѹ̀ престѹпле́нїе, престѹпле́нїе ѿдае́мое гд҇ѹ, жерцѹ̀ да бѹ́детъ, кромѣ̀ ѻ҆вна̀ ѡ҆чище́нїѧ, и҆́мже помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ.

А кожне прино́шення зо всяких святощів Ізра́їлевих синів, що принесу́ть священикові, буде йому.

И҆ всѧ́къ нача́токъ, и҆ всѧ҄ ѡ҆свѧща́ємаѧ въ сынѣ́хъ ї҆и҃левыхъ, є҆ли҄ка а҆́ще прино́сѧтъ гд҇ѹ, жерцѹ̀ самомѹ̀ да бѹ́дѹтъ:

І що́ хто посвяти́ть, буде йому. Що́ хто дасть священикові, буде йому́“.

и҆ коегѡ́ждо ѡ҆свѧщє́наѧ, томѹ̀ да бѹ́дѹтъ и҆ мѹ́жъ а҆́ще да́стъ жерцѹ̀, томѹ̀ да бѹ́детъ.

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

„Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його́,

глаго́ли сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни҄мъ: мѹ́жа, мѹ́жа а҆́ще престѹ́питъ жена̀ є҆гѡ̀, и҆ презира́ющи пре́зритъ є҆го̀,

і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде захо́ване, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схо́плена,

и҆ бѹ́детъ кто̀ съ не́ю ло́жемъ сѣ́мене, и҆ ѹ҆таи́тсѧ ѿ ѻ҆́чїю мѹ́жа є҆ѧ̀, и҆ ѹ҆кры́етсѧ, ѻ҆на́ же бѹ́детъ ѡ҆скверне́на, и҆ свидѣ́телѧ не бѹ́детъ на ню̀ и҆ сїѧ̀ нѣ́сть ѩ҆́та,

та на ньому пере́йде дух ревнощів, і він буде ревни́вий за свою жінку, що вона занечи́щена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена,

и҆ прїи́детъ на него̀ дѹ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнѹ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же ѡ҆скверне́на є҆́сть, и҆лѝ прїи́детъ є҆мѹ̀ дѹ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнѹ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же не бѹ́детъ ѡ҆скверне́на,

то приведе́ той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, — десяту частину ефи́ я́чної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлі́бна жертва ревнощів, жертва прига́дувальна, що прига́дує провину.

и҆ да приведе́тъ мѹ́жъ женѹ̀ свою̀ къ жерцѹ̀, и҆ да принесе́тъ да́ръ за ню̀, десѧ́тѹю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мѹкѝ ѩ҆́чныѧ: да не возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́а, нижѐ да возложи́тъ на ню̀ лїва́на: же́ртва бо ревнова́нїѧ є҆́сть, же́ртва па́мѧти воспомина́ющаѧ грѣ́хъ.

І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем.

И҆ приведе́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ поста́витъ ю҆̀ пред̾ гд҇емъ:

І ві́зьме священик святої води в гли́няну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, ві́зьме священик, та й дасть до води.

и҆ да во́зметъ жре́цъ во́дѹ жи́вѹ чи́стѹ въ сосѹ́дѣ гли́нѧнѣ, и҆ ѿ пе́рсти на землѝ сѹ́щїѧ ѹ҆ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ взе́мъ жре́цъ да всы́плетъ въ во́дѹ:

І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє го́лову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву прига́дувальну, — це хлібна жертва ре́внощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокля́ття.

и҆ да поста́витъ жре́цъ женѹ̀ пред̾ гд҇емъ, и҆ да ѿкры́етъ главѹ̀ женѣ̀, и҆ да да́стъ въ рѹ́цѣ є҆ѧ̀ же́ртвѹ па́мѧти, же́ртвѹ ревнова́нїѧ: въ рѹцѣ́ же жерца̀ да бѹ́детъ вода̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀.

І закляне її священик та й скаже до жінки: „Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, — очисться від гіркої води, що наводить прокляття!

И҆ да заклене́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ рече́тъ женѣ̀: а҆́ще никто́же бы́сть съ тобо́ю, и҆ нѣ́си престѹпи́ла ѡ҆скверни́тисѧ под̾ мѹ́жемъ твои́мъ, неви́нна бѹ́ди ѿ воды̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенныѧ сеѧ̀:

А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечи́стилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка“, —

а҆́ще же престѹпи́ла є҆сѝ, мѹжа́та сѹ́щи, и҆лѝ ѡ҆скверне́на є҆сѝ, и҆ дадѐ кто̀ тебѣ̀ ло́же своѐ, кромѣ̀ мѹ́жа твоегѡ̀.

і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: „Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед наро́ду твого тим, що Господь зробить стегно́ твоє опалим, а живіт твій напухлим,

И҆ заклене́тъ жре́цъ женѹ̀ клѧ́твами клѧ́твы сеѧ̀, и҆ рече́тъ жре́цъ женѣ̀: да да́стъ тѧ̀ гд҇ь въ клѧ́твѹ и҆ проклѧ́тїе средѝ люді́й твои́хъ, внегда̀ да́ти гд҇ѹ стегнѹ̀ твоемѹ̀ ѿпа́сти и҆ чре́вѹ твоемѹ̀ разсѣ́стисѧ:

і вві́йде ця вода, що наводить прокляття, до нутра́ твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно́ опалим“. А жінка та скаже: „Амінь, амінь!

и҆ вни́детъ вода̀ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀ во чре́во твоѐ, є҆́же расто́ргнѹти ѹ҆тро́бѹ твою̀, и҆ ѿпа́сти стегнѹ̀ твоемѹ̀. И҆ ѿвѣща́етъ жена̀: бѹ́ди, бѹ́ди.

І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гірко́ю водою,

И҆ да напи́шетъ жре́цъ клѧ҄твы сїѧ҄ въ кни́зѣ, и҆ и҆згла́дитъ въ водѣ̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннагѡ:

і напо́їть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і вві́йде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль.

и҆ напои́тъ женѹ̀ водо́ю ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенною, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ.

І ві́зьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колиха́ти ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника.

И҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рѹкѝ же́нски же́ртвѹ ревнова́нїѧ, и҆ да возложи́тъ же́ртвѹ пред̾ гд҇емъ, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ ко ѻ҆лтарю̀:

І ві́зьме священик жменю з хлібної жертви, як прига́дувальну частину, та й спалить на жертівнику. А по́тім напоїть ту жінку водою.

и҆ да во́зметъ жре́цъ го́рстїю ѿ же́ртвы па́мѧть є҆ѧ̀, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ на ѻ҆лта́рь, и҆ по се́мъ напои́тъ водо́ю женѹ̀:

І напоїть водою, і станеться, — якщо була вона занечищена й спроневірила своє́му чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гірки́й біль, — і опухне живіт її, і западе стегно́ її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого.

и҆ бѹ́детъ а҆́ще є҆́сть ѡ҆скверне́на, и҆ а҆́ще ѹ҆тае́нїемъ ѹ҆таи́сѧ ѿ мѹ́жа своегѡ̀, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ, и҆ надме́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ ѿпаде́тъ стегно̀ є҆ѧ̀, и҆ бѹ́детъ жена̀ въ проклѧ́тїе въ лю́дехъ свои́хъ:

А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей.

а҆́ще же не бѹ́детъ ѡ҆скверне́на жена̀, и҆ чиста̀ є҆́сть, и҆ неви́нна бѹ́детъ, и҆ пло́дствовати бѹ́детъ сѣ́мѧ.

Оце зако́н про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься,

Се́й зако́нъ ревнова́нїѧ, комѹ́-либо а҆́ще престѹ́питъ жена̀, мѹжа́та сѹ́щи, и҆ ѡ҆скверни́тсѧ:

або коли на чоловіка на́йде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей зако́н.

и҆лѝ человѣ́къ, є҆мѹ́же а҆́ще на́йдетъ на́нь дѹ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнѹ́етъ къ женѣ̀ свое́й, и҆ поста́витъ женѹ̀ свою̀ пред̾ гд҇емъ, и҆ да сотвори́тъ є҆́й жре́цъ ве́сь зако́нъ се́й:

І буде очищений той чоловік від гріха́, а жінка та понесе свій гріх“.

и҆ чи́стъ бѹ́детъ человѣ́къ ѿ грѣха̀, и҆ жена̀ та̀ во́зметъ грѣ́хъ сво́й.

« 4 глава 6 глава »