Числа 5 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

І промовив Господь до Мойсея, кажучи:

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

Повели ізраїльським синам — хай вишлють з табору кожного прокаженого, кожного з виділеннями і кожного нечистого через дотик до мертвої душі.

повелѝ сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ, и҆ да и҆зго́нѧтъ и҆з̾ полка̀ всѧ́каго прокаже́ннаго, и҆ всѧ́каго пролива́ющаго сѣ́мѧ, и҆ всѧ́каго нечи́стаго дѹше́ю:

Вишліть таких з табору, — як чоловіка, так і жінку, — і не опоганюватимуть свої табори, в яких Я перебуваю між ними.

ѿ мѹ́жеска по́лѹ до же́нска, и҆згони́те внѣ̀ полка̀, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ полкѡ́въ свои́хъ, въ ни́хже а҆́зъ пребыва́ю.

Так і вчинили ізраїльські сини, і вислали їх поза табір, — як Господь сказав Мойсеєві, так і зробили ізраїльські сини.

И҆ сотвори́ша сы́нове ї҆и҃лєвы та́кѡ, и҆ и҆згна́ша и҆̀хъ внѣ̀ полка̀: ѩ҆́коже гл҃а гд҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове ї҆и҃лєвы.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи:

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

Промов до ізраїльських синів, кажучи: Чоловік чи жінка, які лише вчинять якийсь гріх стосовно людини та зовсім не звернуть уваги [1] , така душа вчинить провину.

рцы̀ сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: мѹ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ человѣ́ческихъ и҆ презира́ѧ пре́зритъ гд҇а, и҆ престѹ́питъ дѹша̀ ѻ҆́на:

Тож нехай такий визнає гріх, який учинив, відшкодує загальну суму за провину й додасть до нього п’яту частину від того, та й поверне тому, перед ким провинився.

да и҆сповѣ́сть грѣ́хъ, є҆го́же сотворѝ, и҆ да ѿда́стъ престѹпле́нїе и҆́стое, и҆ пѧ́тѹю ча́сть є҆гѡ̀ да приложи́тъ къ томѹ̀, и҆ да ѿда́стъ, є҆мѹ́же согрѣшѝ.

Якщо ж та людина не має родича, щоб відшкодувати завдані йому збитки, то втрата, яка віддається Господу, буде для священика — за винятком барана викуплення, через якого й відбудеться примирення.

А҆́ще же нѣ́сть человѣ́кѹ ѹ҆́жика, ѩ҆́кѡ ѿда́ти є҆мѹ̀ престѹпле́нїе, престѹпле́нїе ѿдае́мое гд҇ѹ, жерцѹ̀ да бѹ́детъ, кромѣ̀ ѻ҆вна̀ ѡ҆чище́нїѧ, и҆́мже помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ.

І кожний особливий дар з усього, що є святим в ізраїльських синів і який приноситься священикові для Господа, буде належати йому.

И҆ всѧ́къ нача́токъ, и҆ всѧ҄ ѡ҆свѧща́ємаѧ въ сынѣ́хъ ї҆и҃левыхъ, є҆ли҄ка а҆́ще прино́сѧтъ гд҇ѹ, жерцѹ̀ самомѹ̀ да бѹ́дѹтъ:

Освячений дар кожної людини буде належати їй. А що лише людина дасть священикові — його буде.

и҆ коегѡ́ждо ѡ҆свѧщє́наѧ, томѹ̀ да бѹ́дѹтъ и҆ мѹ́жъ а҆́ще да́стъ жерцѹ̀, томѹ̀ да бѹ́детъ.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи:

И҆ речѐ гд҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

Звернися до ізраїльських синів і скажи їм: Чоловік — той чоловік, який підозрює, що його дружина зрадила його і, зневажаючи, знехтувала ним,

глаго́ли сынѡ́мъ ї҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни҄мъ: мѹ́жа, мѹ́жа а҆́ще престѹ́питъ жена̀ є҆гѡ̀, и҆ презира́ющи пре́зритъ є҆го̀,

і хтось переспав з нею, маючи статеві стосунки, та це було приховане від очей її чоловіка і збережене в таємниці, — тобто, вона заплямувала себе, але проти неї не було свідка, і вона не була схоплена,

и҆ бѹ́детъ кто̀ съ не́ю ло́жемъ сѣ́мене, и҆ ѹ҆таи́тсѧ ѿ ѻ҆́чїю мѹ́жа є҆ѧ̀, и҆ ѹ҆кры́етсѧ, ѻ҆на́ же бѹ́детъ ѡ҆скверне́на, и҆ свидѣ́телѧ не бѹ́детъ на ню̀ и҆ сїѧ̀ нѣ́сть ѩ҆́та,

і на нього найде дух ревнощів, і ревнуватиме свою дружину, а вона справді заплямувала себе, або на нього найде дух ревнощів і він ревнуватиме свою дружину, та вона не заплямувала себе,

и҆ прїи́детъ на него̀ дѹ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнѹ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же ѡ҆скверне́на є҆́сть, и҆лѝ прїи́детъ є҆мѹ̀ дѹ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнѹ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же не бѹ́детъ ѡ҆скверне́на,

то нехай такий чоловік приведе свою дружину до священика і за неї принесе дар — десяту частину ефи ячмінного борошна. Він не поллє на нього олії і не покладе на нього ладану, бо це є жертва ревнощів, жертва пригадування, яка нагадує гріх.

и҆ да приведе́тъ мѹ́жъ женѹ̀ свою̀ къ жерцѹ̀, и҆ да принесе́тъ да́ръ за ню̀, десѧ́тѹю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мѹкѝ ѩ҆́чныѧ: да не возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́а, нижѐ да возложи́тъ на ню̀ лїва́на: же́ртва бо ревнова́нїѧ є҆́сть, же́ртва па́мѧти воспомина́ющаѧ грѣ́хъ.

І приведе її священик, і поставить її перед Господом,

И҆ приведе́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ поста́витъ ю҆̀ пред̾ гд҇емъ:

і візьме священик у глиняну посудину чистої, джерельної води і трохи землі, що є на долівці в наметі свідчення, і, взявши її, священик кине у воду.

и҆ да во́зметъ жре́цъ во́дѹ жи́вѹ чи́стѹ въ сосѹ́дѣ гли́нѧнѣ, и҆ ѿ пе́рсти на землѝ сѹ́щїѧ ѹ҆ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ взе́мъ жре́цъ да всы́плетъ въ во́дѹ:

І священик поставить жінку перед Господом, і відкриє голову жінки, і покладе в її руки жертву пригадування — жертву ревнощів, а в руці священика буде вода звинувачення, яка наводить це прокляття.

и҆ да поста́витъ жре́цъ женѹ̀ пред̾ гд҇емъ, и҆ да ѿкры́етъ главѹ̀ женѣ̀, и҆ да да́стъ въ рѹ́цѣ є҆ѧ̀ же́ртвѹ па́мѧти, же́ртвѹ ревнова́нїѧ: въ рѹцѣ́ же жерца̀ да бѹ́детъ вода̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀.

Тоді священик візьме в неї клятву і скаже жінці: Якщо з тобою ніхто не переспав, якщо ти, живучи зі своїм чоловіком, не зраджувала, заплямувавши себе, то будь невинною від води звинувачення, яка наводить це прокляття.

И҆ да заклене́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ рече́тъ женѣ̀: а҆́ще никто́же бы́сть съ тобо́ю, и҆ нѣ́си престѹпи́ла ѡ҆скверни́тисѧ под̾ мѹ́жемъ твои́мъ, неви́нна бѹ́ди ѿ воды̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенныѧ сеѧ̀:

Якщо ж ти, бувши за своїм чоловіком, зрадила чи заплямувала себе, і тобі дав своє ложе хтось інший, за винятком твого чоловіка, —

а҆́ще же престѹпи́ла є҆сѝ, мѹжа́та сѹ́щи, и҆лѝ ѡ҆скверне́на є҆сѝ, и҆ дадѐ кто̀ тебѣ̀ ло́же своѐ, кромѣ̀ мѹ́жа твоегѡ̀.

і закляне священик жінку клятвами цього прокляття, а далі священик скаже жінці, — то нехай дасть тебе Господь на прокляття і зробить закляттям серед твого народу, щоб Господь так учинив, щоб стегно твоє відпало, а живіт твій опухнув;

И҆ заклене́тъ жре́цъ женѹ̀ клѧ́твами клѧ́твы сеѧ̀, и҆ рече́тъ жре́цъ женѣ̀: да да́стъ тѧ̀ гд҇ь въ клѧ́твѹ и҆ проклѧ́тїе средѝ люді́й твои́хъ, внегда̀ да́ти гд҇ѹ стегнѹ̀ твоемѹ̀ ѿпа́сти и҆ чре́вѹ твоемѹ̀ разсѣ́стисѧ:

і ця вода, яка наводить прокляття, увійде у твоє нутро, щоб опухнув живіт і відпало твоє стегно. А жінка скаже: Нехай так буде, хай буде так.

и҆ вни́детъ вода̀ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀ во чре́во твоѐ, є҆́же расто́ргнѹти ѹ҆тро́бѹ твою̀, и҆ ѿпа́сти стегнѹ̀ твоемѹ̀. И҆ ѿвѣща́етъ жена̀: бѹ́ди, бѹ́ди.

І священик запише ці клятви на сувої, і вмочить у воду звинувачення, яка наводить прокляття;

И҆ да напи́шетъ жре́цъ клѧ҄твы сїѧ҄ въ кни́зѣ, и҆ и҆згла́дитъ въ водѣ̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннагѡ:

і він напоїть жінку водою звинувачення, яка наводить прокляття, і ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття.

и҆ напои́тъ женѹ̀ водо́ю ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенною, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ.

А священик візьме з руки жінки жертву ревнощів і покладе жертву перед Господом, і принесе її до жертовника;

И҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рѹкѝ же́нски же́ртвѹ ревнова́нїѧ, и҆ да возложи́тъ же́ртвѹ пред̾ гд҇емъ, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ ко ѻ҆лтарю̀:

і священик візьме з жертви жменю, як частку для нагадування, і принесе її в жертву на жертовнику, а після цього напоїть жінку водою.

и҆ да во́зметъ жре́цъ го́рстїю ѿ же́ртвы па́мѧть є҆ѧ̀, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ на ѻ҆лта́рь, и҆ по се́мъ напои́тъ водо́ю женѹ̀:

І станеться, якщо вона заплямувала себе і приховувала від свого чоловіка, то ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття, і роздує живіт, і її стегно відпаде, і жінка буде прокляттям серед свого народу.

и҆ бѹ́детъ а҆́ще є҆́сть ѡ҆скверне́на, и҆ а҆́ще ѹ҆тае́нїемъ ѹ҆таи́сѧ ѿ мѹ́жа своегѡ̀, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ, и҆ надме́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ ѿпаде́тъ стегно̀ є҆ѧ̀, и҆ бѹ́детъ жена̀ въ проклѧ́тїе въ лю́дехъ свои́хъ:

Якщо ж не заплямувала себе, а була чиста, — то не зазнає шкоди і буде здатна до запліднення й народження дітей.

а҆́ще же не бѹ́детъ ѡ҆скверне́на жена̀, и҆ чиста̀ є҆́сть, и҆ неви́нна бѹ́детъ, и҆ пло́дствовати бѹ́детъ сѣ́мѧ.

Це — закон про ревнощі у випадку, коли заміжня жінка, яка за чоловіком, учинить зраду і заплямує себе.

Се́й зако́нъ ревнова́нїѧ, комѹ́-либо а҆́ще престѹ́питъ жена̀, мѹжа́та сѹ́щи, и҆ ѡ҆скверни́тсѧ:

Або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він ревнуватиме свою дружину, — то поставить свою дружину перед Господом, а священик учинить з нею за всім цим законом.

и҆лѝ человѣ́къ, є҆мѹ́же а҆́ще на́йдетъ на́нь дѹ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнѹ́етъ къ женѣ̀ свое́й, и҆ поста́витъ женѹ̀ свою̀ пред̾ гд҇емъ, и҆ да сотвори́тъ є҆́й жре́цъ ве́сь зако́нъ се́й:

І чоловік буде вільним від гріха, а дружина понесе свій гріх.

и҆ чи́стъ бѹ́детъ человѣ́къ ѿ грѣха̀, и҆ жена̀ та̀ во́зметъ грѣ́хъ сво́й.

« 4 глава 6 глава »