Деяния 12 глава

Деяния святых апостолов
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

А в то время царь Ирод наложил руки на некоторых, принадлежащих к церкви, чтобы сделать им зло.

А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.

Он убил Иакова, брата Иоаннова, мечем,

І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

Увидев же, что это приятно Иудеям, решил задержать кроме того и Петра: а были дни Опресноков.

А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.

Он и взял его, посадил в тюрьму и поручил четырем четверицам воинов стеречь его, намереваясь после Пасхи вывести его к народу.

І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.

Итак, Петра стерегли в тюрьме, а церковь усердно молилась о нем Богу.

Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.

Когда же Ирод собирался вывести его, — в ту ночь Петр спал между двумя воинами, связанный двумя цепями, и стражи у двери стерегли тюрьму.

А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.

И вот предстал ангел Господень, и свет воссиял в темнице. Толкнув Петра в бок, он разбудил его, говоря: встань скорее. И спали цепи его с рук.

І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“ І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.

И сказал ему ангел: опояшься и надень твои сандалии. И он сделал так. И говорит он ему: оденься в одежду твою и следуй за мной.

А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.

И выйдя, он следовал за ним, и не знал, что творимое ангелом есть действительность, но думал, что видит видение,

І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.

Пройдя же первую стражу и вторую, они пришли к железным воротам, ведущим в город, которые сами собой отворились им, и выйдя, они прошли одну улицу, и тотчас отделился от него ангел,

Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.

И Петр, придя в себя, сказал: теперь я вижу воистину, что послал Господь ангела Своего и избавил меня от руки Ирода и от всего, чего ждал народ Иудейский.

Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.

И осмотревшись, он пришел к дому Марии, матери Иоанна, прозываемого Марком, где многие собрались и молились.

А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.

И когда он постучался в дверь в воротах, подошла послушать служанка, по имени Рода,

І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,

и, узнав голос Петра, от радости не отворила ворот, но вбежав, объявила, что Петр стоит у ворот.

та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!

А они ей сказали: ты не в своем уме. Но она утверждала, что это так. А они говорили: это ангел его.

А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“ Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“

Между тем Петр продолжал стучаться. И отворив, увидели его и изумились.

А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

Он же, дав им знак рукой, чтобы молчали, рассказал им, как Господь его вывел из тюрьмы, и сказал: объявите об этом Иакову и братьям. И выйдя, направился в другое место.

Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

А когда настал день, было немалое волнение среди воинов: что же случилось с Петром?

Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.

Ирод же, поискав его и не найдя, подверг стражей допросу и повелел казнить. И отправившись из Иудеи в Кесарию, оставался там.

А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.

Он был крайне раздражен на Тирян и Сидонян; они же, с общего согласия, явились к нему и, склонив на свою сторону Власта, постельничего царского, просили мира, так как область их питалась от области царской.

А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.

В назначенный же день Ирод, одевшись в царскую одежду, сел на возвышенном месте и держал к ним речь.

Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.

А народ восклицал: голос бога, а не человека!

А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“

И тотчас поразил его ангел Господень за то, что не воздал он славы Богу, и, изъеденный червями, он испустил дух.

І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.

А слово Божие росло и распространялось.

Слово ж Боже росло та помно́жувалось.

Варнава же и Савл, исполнив служение, возвратились из Иерусалима, захватив с собой и Иоанна, прозванного Марком.

А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.

« 11 глава 13 глава »