Деяния 13 глава

Деяния святых апостолов
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

Были же в Антиохии в местной церкви пророки и учители: Варнава, Симеон, называемый Нигер, и Лукий Киринеянин, Манаин, приближенный Ирода тетрарха, и Савл.

А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

Когда они служили Господу и постились, Дух Святой сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.

Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.

Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

Итак, посланные Святым Духом, они пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр,

Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

и прибыв в Саламин, проповедовали слово Божие в синагогах Иудейских; был же с ними и Иоанн, как помощник.

Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

Пройдя весь остров до Пафа, они нашли некоего человека волхва. Иудейского лжепророка, которому имя Вариисус.

А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

Он был с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Этот, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.

Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

Но противодействовал им Элима волхв (ибо таково в переводе имя его), стараясь отвратить проконсула от веры.

Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

Но исполнившись Духа Святого, Савл, он же и Павел, устремив на него взор,

Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

сказал: о полный всякого коварства и всякого зла, сын диавола, враг всякой правды, перестанешь ли ты искривлять прямые пути Господни?

і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

И теперь, вот рука Господня на тебе, и ты будешь слеп, не видя солнца до времени. И тотчас напала на него мгла и тьма, и обращаясь во все стороны, он искал поводыря.

І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.

Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

А Павел и бывшие с ним, отплыв из Пафа, прибыли в Пергию в Памфилии. Иоанн же, отделившись от них, вернулся в Иерусалим.

І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

Они же, пройдя путь от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, придя в синагогу в день субботний, сели.

А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

И после чтения Закона и Пророков начальники синагоги послали им сказать: мужи братья, если у вас есть слово наставления к народу, говорите.

А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

И Павел, встав и дав знак рукой, сказал: мужи Израильские и боящиеся Бога, послушайте.

Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

Бог народа этого, Израиля, избрал отцов наших и возвысил народ во время пребывания в земле Египетской, и рукою высокою вывел их из нее,

Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

и около сорока лет терпел их в пустыне

і літ із сорок Він їх годував у пустині,

и, истребив семь народов в земле Ханаанской, дал им в наследие землю их

а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

приблизительно на четыреста пятьдесят лет. И после этого дал судей до Самуила пророка.

ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

И затем они просили царя, и дал им Бог Саула, сына Киса, мужа из колена Вениаминова, на сорок лет.

А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

И отстранив его, Он воздвиг им в цари Давида, о котором и сказал во свидетельство: «Я нашел Давида, сына Иессея, мужа по сердцу Моему, который исполнит всю волю Мою».

А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

От его-то семени Бог, по обещанию, привел Израилю Спасителя Иисуса

За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

после того, как Иоанн проповедовал, перед самым явлением Его, крещение покаяния всему народу Израильскому.

як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

А когда Иоанн завершил свое поприще, он говорил: «я не то, что вы обо мне думаете; но вот, идет за мною Тот, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах».

А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

Мужи братья, сыны рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами: нам послано слово спасения этого.

Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

Ибо живущие в Иерусалиме и начальники их, не узнав Его, исполнили и голоса пророков, читаемые каждую субботу, осудив Его.

Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

И не найдя никакого основания для смерти, упросили Пилата убить Его.

і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

Когда же исполнили всё написанное о Нем, то, сняв с древа, положили Его в гробницу,

Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

Но Бог воздвиг Его из мертвых.

Але Бог воскресив Його з мертвих!

Он являлся в течение многих дней пришедшим вместе с Ним из Галилеи в Иерусалим. Они теперь свидетели Его перед народом.

Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

И мы вам благовествуем обещание, которое дано было отцам,

І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

что Бог его исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса, как и написано в псалме втором: «Ты — Сын Мой, Я сегодня родил Тебя».

що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

А что Он воскресил Его из мертвых, так что Он уже не обратится в тление, — Он сказал так: «Я дам вам святое достояние Давидово непреложное».

А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

Поэтому Он и в другом месте говорит: «Ты не дашь святому Твоему увидеть тление».

Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

Но Давид, послужив в своем поколении совету Божию, почил и приложился к отцам своим и увидел тление.

Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

Тот же, Кого Бог воздвиг, не увидел тления.

Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

Итак, да будет известно вам, мужи братья, что ради Него вам возвещается отпущение грехов, и во всём, в чем вы не могли быть оправданы Законом Моисеевым,

Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

всякий верующий оправдывается Им.

І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

Итак, берегитесь, чтобы не пришло на вас сказанное у Пророков:

Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

«Посмотрите, презрители, подивитесь и сгиньте, потому что дело делаю Я в дни ваши, дело, которому вы никак не поверите, если кто расскажет вам».

„Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

И когда они выходили, их просили, чтобы в следующую субботу им сказаны были эти слова.

А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

И когда собрание было распущено, последовали многие из Иудеев и благоговейных прозелитов за Павлом и Варнавой, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.

А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

А в следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.

А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

Но Иудеи, увидев толпу народа, исполнились зависти и возражали с хулой тому, что говорил Павел.

Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

А Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам прежде всего должно было быть проповедано слово Божие. Так как вы отвергаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.

Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

Ибо так заповедал нам Господь: «Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли».

Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

Слыша это, язычники радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предназначены к жизни вечной.

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

И распространялось слово Господне по всей стране.

І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

Но Иудеи настроили благоговейных почтенных женщин и первых людей города и подняли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.

Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

А они, стряхнув на них пыль со своих ног, пришли в Иконию.

Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

Ученики же исполнялись радости и Святого Духа.

А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

« 12 глава 14 глава »