Деяния 13 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

В церкви Aнтиохии были пророки и учителя: Варнава, Симеон, которого называли Нигером, киренец Луций, Манаил, получивший воспитание вместе с тетрархом Иродом, и Савл.

А в Антіохі́ї, у та́мошній Церкві були ці пророки та вчителі́: Варнава й Семен, званий Ні́ґер, і кіріне́янин Луцій, і Манаї́л, що був вигодуваний із тетра́рхом Іродом, та ще Савл.

Однажды, когда они служили Господу и постились, Дух Святой сказал: — Отделите мне Варнаву и Савла для дела, к которому Я их призвал.

Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“

И они после поста и молитвы возложили на них руки и отпустили их.

Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

Эти два апостола, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули.

Они прибыли в Саламин и там проповедовали слово Божье в иудейских синагогах. Иоанн тоже был с ними и помогал им.

Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана.

Они прошли весь остров и пришли в Пафосо. Там они встретили чародея, иудейского лжепророка по имени Вар-Иисус.

А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с.

Он был с римским проконсулом Сергием Павлом, человеком разумным. Проконсул пригласил Варнаву и Савла, желая услышать слово Божье.

Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова.

Но Елим (его имя в переводе означает "колдун") действовал против них и пытался отвратить проконсула от веры.

Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула.

Тогда Савл, он же Павел, полный Святого Духа, посмотрел прямо на Елима

Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув,

и сказал: — Сын дьявола, враг всякой праведности, полный лжи и нечестия! Неужели ты никогда не перестанешь искривлять прямые пути Господни?

і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?

Рука Господа обращена против тебя, ты будешь поражен слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. И сразу же его окутали мрак и тьма, и он стал метаться из стороны в сторону, ища кого-либо, кто бы повел его за руку.

І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.

Когда проконсул увидел, что произошло, он поверил, изумленный учением о Господе.

Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

Отплыв из Пафоса, Павел и его спутники прибыли в Пергию в Памфилии. Там Иоанн оставил их и возвратился в Иерусалим.

І, як від Па́фа Павло й ті, хто з ним був, відпливли́, то вони прибули́ в Памфілійську Пергі́ю. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Aнтиохию. В субботу они пришли в синагогу.

А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

После чтения из закона и пророков начальники синагоги передали им: — Братья, если у вас есть что-либо сказать в назидание людям, то говорите.

А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“

Павел встал и, сделав жест рукой, сказал: — Израильтяне и боящиеся Бога, выслушайте меня!

Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні!

— Бог израильского народа избрал наших отцов. Он поднял народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда.

Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього,

Сорок лет Он заботился о них в пустыне.

і літ із сорок Він їх годував у пустині,

Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам.

а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними,

На это ушло около 450 лет. Затем, до времени пророка Самуила, Бог давал им судей.

ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в.

Потом народ попросил себе царя, и Бог дал им из племени Вениамина Саула, сына Киша. Саул правил сорок лет.

А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років.

Потом, отстранив Саула, Бог сделал царем Давида. Он свидетельствовал о нем: "Я нашел Давида, сына Иессея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои замыслы".

А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“.

Из потомков Давида Бог, согласно своему обещанию, призвал Спасителя Израилю — Иисуса.

За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві,

Перед пришествием Иисуса Иоанн проповедовал крещение покаяния всему народу Израиля.

як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння.

Заканчивая свое служение, Иоанн говорил: "За кого вы меня принимаете? Я не Он. Но за мной идет тот, у кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах".

А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“.

— Братья, дети рода Aвраама, и те, кто боится Бога! Эта весть спасения была послана к нам!

Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́.

Жители Иерусалима и их начальники не узнали Мессию, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу.

Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом,

Они не нашли в Нем никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и все-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его.

і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.

Когда они исполнили все, что было о Нем написано, они сняли Его с дерева и положили в гробницу.

Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.

Но Бог воскресил Его из мертвых,

Але Бог воскресив Його з мертвих!

и еще много дней те, кто пришли вместе Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас — Его свидетели перед народом.

Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми.

Мы провозглашаем вам сейчас эту Радостную весть: то, что Бог обещал нашим отцам,

І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям,

Он исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса. Во втором псалме написано: "Ты Сын Мой, сегодня Я родил Тебя!"

що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“

— А о том, что Бог воскресил Его из мертвых, так что тело Его уже никогда не увидит тления, Он сказал так: "Я дам Тебе святые и неизменные благословения, обещанные Давиду".

А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“

— И в другом месте Он говорит: "Ты не дашь Твоему Святому увидеть тление".

Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“

— Давид в своем поколении выполнял Божий замысел. Давид умер, его похоронили с его отцами, и тело его истлело.

Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив.

Но тот, кого Бог воскресил, избежал тления!

Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив.

— Поэтому братья, я хочу, чтобы вы знали, что через этого Человека вам сегодня проповедуется прощение грехов, и во всем, в чем закон Моисея не мог вас оправдать,

Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам.

каждый верующий получает оправдание в Нем.

І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий.

Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чем сказано у пророков:

Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

"Посмотрите, насмешники! Изумитесь и погибните. Я совершу для вас в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам рассказали об этом".

„Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“

Когда Павел и Варнава покидали синагогу, их попросили говорить о том же в следующую субботу.

А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́.

Собрание разошлось, но многие иудеи и благочестивые люди из обращенных в иудаизм пошли за Павлом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их оставаться в благодати Божьей.

А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

В следующую субботу почти весь город собрался, чтобы послушать слово Господа.

А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва.

Когда иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и оскорбительно отзывались о том, что говорил Павел.

Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

Тогда Павел и Варнава решительно сказали им: — Слово Божье следовало в первую очередь проповедовать вам. Но так как вы отрицаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, мы обращаемся теперь к язычникам.

Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось.

Так нам повелел Господь. Он сказал: "Я делаю Тебя светом для язычников, чтобы через Тебя спасение пришло во все концы земли".

Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“

Язычники радовались и славили Господа, когда слышали это, и все предопределенные к вечной жизни поверили.

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

Слово Господне распространилось по всей той области.

І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні.

Иудеи, однако же, подговорили богобоязненных женщин из знатных семей и начальников города, и те возбудили преследование против Павла и Варнавы и выгнали их из своих границ.

Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

Тогда апостолы отряхнули пыль со своих ног в знак свидетельства против них, и пошли в Иконию.

Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю.

Ученики же были полны радости и Святого Духа.

А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.

« 12 глава 14 глава »