Деяния 5 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Один же человек, по имени Анания, вместе со своей женой Сапфирой, продал свое имение

А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

и часть вырученной суммы оставил себе, и его жена знала об этом. Остальное же он принес и положил к ногам апостолов.

та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

Петр сказал ему: — Анания, как это сатана мог завладеть твоим сердцем настолько, что ты солгал Святому Духу и оставил себе часть денег, которые ты получил за проданную землю?

І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

Ведь земля до того, как ты ее продал, была твоей, и деньги, которые ты за нее получил, тоже твои. Почему же ты замыслил такое? Ты солгал не людям, а Богу.

Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

Как только Анания услышал эти слова, он упал мертвым. Все присутствующие сильно испугались.

Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Подошли молодые люди, завернули его тело, вынесли и похоронили.

Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

Часа три спустя пришла его жена, ничего не знавшая о происшедшем.

І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

Петр спросил ее: — Скажи мне, вы с мужем за такую-то сумму продали землю? — Да, — ответила она, — за такую.

І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

Петр сказал ей: — Что это вы сговорились испытывать Дух Господа? Ты слышишь шаги у дверей? Это возвращаются хоронившие твоего мужа. Они и тебя вынесут.

До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

И в тот же момент она упала к его ногам мертвой. Молодые люди вошли и, найдя ее мертвой, вынесли и похоронили ее рядом с мужем.

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

Всей церковью и всеми, кто об этом слышал, овладел великий страх.

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

Через апостолов в народе совершалось много знамений и чудес. Все верующие собирались вместе в колоннаде Соломона.

А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

Никто из посторонних не решался к ним присоединяться, хотя народ их очень уважал.

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

Верующих в Господа становилось все больше и больше, и мужчин, и женщин.

І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

Люди выносили на улицы больных, клали их на кроватях и циновках, чтобы хоть тень Петра упала на них, когда он будет проходить мимо.

так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

И из городов, что были вблизи Иерусалима, приходили толпы людей. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все исцелялись.

І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

Первосвященник и все приближенные к нему, которые принадлежали к религиозной партии саддукеев, были переполнены завистью.

А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

Они арестовали апостолов и заключили их в народную тюрьму.

і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

Однако ангел Господа ночью открыл ворота тюрьмы и вывел их.

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

— Идите, станьте в храме, — сказал он, — и говорите людям о новой жизни.

„Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

Они послушались и, придя рано утром в храм, начали учить. Когда прибыли первосвященник и его приближенные, они созвали Cинедрион и всех старейшин Израиля и послали в тюрьму за апостолами.

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

Но когда стражники пришли в тюрьму, то не нашли их там и, возвратившись, доложили:

А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

— Тюремные ворота надежно закрыты, у ворот стоит охрана, но когда мы вошли внутрь, мы никого там не нашли.

говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

Выслушав их, начальник храмовой стражи и первосвященники пришли в недоумение — что бы это значило?

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

Потом кто-то пришел и сообщил им: — Люди, которых вы заключили в тюрьму, стоят в храме и учат народ.

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

Тогда начальник стражи пошел со стражниками и привел апостолов. Они не применяли силу, потому что боялись, что народ может побить их камнями.

Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

Aпостолов ввели и поставили перед Синедрионом. Первосвященник сказал им:

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

— Мы вам строго запретили учить от этого имени, но вы весь Иерусалим наполнили своим учением, и к тому же обвиняете нас в смерти этого человека.

„Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

Петр и другие апостолы ответили: — Мы должны больше подчиняться Богу, чем людям!

Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

Бог наших отцов воскресил Иисуса, которого вы убили, повесив на дереве.

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

Но Бог возвысил Его своей рукой как Вождя и Спасителя, чтобы Он дал Израилю покаяние и прощение грехов.

Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

Свидетели этому — мы и Дух Святой, которого Бог дал тем, кто послушен Ему.

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

Когда присутствующие услышали это, они пришли в ярость и хотели убить апостолов.

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

Но тогда встал один из членов Синедриона, фарисей по имени Гамалиил, учитель закона, уважаемый всем народом. Он велел вывести апостолов на некоторое время.

І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

Затем он сказал: — Израильтяне, хорошо подумайте о том, что вы собираетесь сделать с этими людьми.

І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

Не так давно был здесь Февда, выдававший себя за важную персону. За ним пошло около четырехсот человек, но когда он был убит, то все его последователи разбежались, и все окончилось ничем.

Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

После него был Иуда из Галилеи. Он появился во время переписи и увлек народ за собой. Он тоже погиб, и его последователи рассеялись.

Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

Поэтому в настоящем случае вот вам мой совет: оставьте этих людей. Отпустите их. Если их начинание от людей, то оно обречено на провал.

І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

Если же оно от Бога, то вы не сможете их остановить, а лишь сами окажетесь противниками Бога. Его речь убедила присутствующих.

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

Они призвали апостолов и приказали их избить. Потом они еще раз запретили им говорить от имени Иисуса и отпустили.

І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

Aпостолы вышли из Синедриона, радуясь тому, что они оказались достойными понести такое бесчестье ради имени Иисуса.

А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

И каждый день, собираясь в храме и по домам, они продолжали учить и проповедовать о том, что Иисус — Мессия.

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

« 4 глава 6 глава »