Деяния 19 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

В то время, когда Aполлос был в Коринфе, Павел, пройдя через горные области, пришел в Эфес. Там он встретил нескольких учеников.

І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,

— Вы приняли Духа Святого, когда вы поверили? — спросил он их. — Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, — ответили те.

та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“

Тогда Павел спросил: — Во что же вы были крещены? — В крещение Иоанна, — ответили они.

І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.

Павел сказал: — Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в того, кто должен был прийти после него: в Иисуса.

І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.

Когда они услышали об этом, они приняли крещение во имя Господа Иисуса.

Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.

И когда Павел возложил на них руки, на них сошел Святой Дух. Они тогда начали говорить языками и пророчествовать.

А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

Всего их было около двенадцати человек.

А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.

Павел три месяца смело проповедовал в синагоге, беседуя с людьми и убеждая их о Божьем Царстве.

А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня учение Иисуса. Тогда Павел оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в зале для лекций, принадлежавшем Тиранну.

А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.

Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в Aсии, слышали слово Господа.

Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.

Бог совершал через Павла необыкновенные чудеса.

І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,

Больным давали прикоснуться к платкам и передникам, к которым прежде прикасался Павел, и у них проходили болезни и злые духи выходили из них.

так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.

Некоторые из иудеев, которые скитались и также изгоняли злых духов, тоже попробовали призывать над одержимыми имя Господа Иисуса. Они говорили: — Заклинаю вас Иисусом, которого проповедует Павел.

Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“

Это были семь сыновей иудейского первосвященника Скевы.

Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.

Но злой дух ответил им: — Иисуса я знаю, о Павле тоже знаю, а вы кто такие?

Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“

И человек, в котором был злой дух, набросился на них и оказался настолько сильнее их, что они выбежали из дома раздетые и израненные.

І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.

Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и к имени Господа Иисуса стали относиться с большим почтением.

І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.

Многие из поверивших приходили и признавались перед всеми в своих делах.

І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожженных свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч драхм.

І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

Так слово Божье распространялось и набирало силу.

Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово!

После всего этого Павел решил пойти в Иерусалим через Македонию и Aхайю. — После того, как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, — говорил он.

А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.

Он послал в Македонию двух помощников, Тимофея и Эраста, а сам еще на некоторое время остался в Aсии.

Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

В это время произошел большой мятеж из-за учения Иисуса.

І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.

Человек по имени Димитрий, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма Aртемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать.

Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,

Он созвал их и других мастеровых и сказал: — Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.

згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.

Но вы видите и слышите, что этот Павел убедил и ввел в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей Aсии. Он говорит, что боги, сделанные руками, — это вовсе не боги.

І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.

Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет свое доброе имя, но и что храм великой богини Aртемиды будет считаться ни за что. И сама богиня, которую почитает вся Aсия и вселенная, будет лишена божественного величия!

І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.

Услышав это, они в ярости стали кричать: — Велика Aртемида Эфесская!

Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“

Вскоре весь город пришел в движение. Люди схватили спутников Павла македонян Гая и Aристарха, и все единодушно ринулись в театр.

І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.

Павел хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили.

Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.

Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Павла, передали ему просьбу не появляться в театре.

Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.

Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство вообще не знали, зачем они пришли.

І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

Из толпы выдвинули Aлександра, которого проталкивали иудеи. Aлександр жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь.

А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.

Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: — Велика Aртемида Эфесская! И кричали около двух часов.

А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“

Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: — Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Aртемиды и упавшего с небес образа?

А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не делать ничего опрометчиво.

Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.

Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не похулил нашей богини.

А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.

Если у Димитрия и его коллег на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и проконсулы. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга.

Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.

Если у вас есть еще какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания.

А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.

По причине сегодняшних событий нам грозит опасность быть обвиненными в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться.

Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

С этими словами он распустил собрание.

« 18 глава 20 глава »