Деяния 14 глава

Деяния святых апостолов
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

И было, что в Иконии они таким же образом вошли в Иудейскую синагогу и говорили, так что уверовало великое множество, как Иудеев, так и Еллинов.

І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

Но Иудеи, оставшиеся непокорными, возбудили и озлобили души язычников против братьев,

Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

Пробыли же они немалое время, говоря с дерзновением в Господе, Который свидетельствовал о слове благодати Своей и давал совершаться руками их знамениям и чудесам.

Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

Население города раскололось, и одни были с Иудеями, другие — с апостолами.

А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

Когда же у язычников и Иудеев с начальниками их возникло стремление подвергнуть их насилию и побить камнями,

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

они, узнав, бежали в Ликаонские города Листру и Дервию и окрестную область,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

и там благовествовали.

і Єва́нгелію там звіща́ли.

И некий муж в Листрах, не владевший ногами, сидел, хромой от чрева матери своей, он никогда не ходил.

А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

Он слышал, как говорил Павел, который, устремив на него взор и увидев, что он имеет веру, чтобы быть спасенным,

Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

сказал громким голосом: встань на ноги твои прямо. И он вскочил и стал ходить,

то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.

А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

И называли они Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, так как он держал речь.

І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

И жрец Зевса, стоящего перед городом, доставив к воротам быков и венки, хотел с народом принести жертву.

А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

Но апостолы Варнава и Павел, услышав, разорвали одежды свои и с криком бросились в толпу,

Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

говоря: мужи, что это вы делаете? И мы — подобные вам люди, благовествующие вам, чтобы вы от этих суетных богов обратились к Богу живому. Который сотворил небо и землю, и море и всё, что в них,

та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

Который в прошедших поколениях позволил всем народам ходить своими путями,

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

хотя и не переставал свидетельствовать о Себе, творя добро, подавая вам с неба дожди и времена плодоносные, исполняя пищею и радостью сердца ваши.

але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

И говоря это, они едва успокоили народ, чтобы не приносили им жертвы.

І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

Но пришли из Антиохии и Иконии Иудеи и, настроив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, думая, что он мертв.

А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

Но после того, как ученики обступили его кругом, он встал и вошел в город. И на другой день он вышел с Варнавой в Дервию.

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

И благовествовав этому городу и приобретя достаточно учеников, они возвратились в Листру и в Иконию и в Антиохию,

І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

утверждая души учеников, увещая пребывать в вере и поучая, что многими скорбями надлежит нам войти в Царство Божие.

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

И поставив им в каждой церкви пресвитеров, они, помолившись с постом, предали их Господу, в Которого уверовали.

І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

И пройдя через Писидию, они пришли в Памфилию

Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию,

і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

и оттуда отплыли в Антиохию, откуда они были преданы благодати Божией на дело, которое они исполнили.

а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

Прибыв же и собрав церковь, они возвестили всё, что сотворил Бог с ними, и как Он открыл язычникам дверь веры.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

И оставались они немалое время с учениками.

І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

« 13 глава 15 глава »