Ефесянам 2 глава

Послание к Ефесянам святого апостола Павла
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Огієнка

И вас, мёртвых по преступлениям и грехам вашим,

І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи,

в которых вы некогда ходили так, как свойственно нынешнему веку, миру сему, по воле князя, господствующего в воздухе, духа, действующего теперь в сынах противления,

в яких ви колись проживали за звича́єм віку цього́, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухня́них,

среди которых и мы все некогда жили в похотях плоти нашей, исполняя желания плоти и помыслов, и были по природе детьми гнева, как и прочие, —

між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думо́к, і з природи були дітьми́ гніву, як і інші, —

но Бог, богатый милостью, по великой любви Своей, которою Он возлюбил нас,

Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив,

нас, хотя и мёртвых по преступлениям, оживотворил со Христом — благодатью вы спасены —

і нас, що мертві були через прогріхи, оживив ра́зом із Христом, — спасені ви благода́ттю, —

и воскресил с Ним и посадил на небесах во Христе Иисусе,

і ра́зом із Ним воскресив, і ра́зом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,

чтобы явить в веках грядущих безмерное богатство благодати Своей в благости к нам во Христе Иисусе.

щоб у наступних віках показати безмірне багатство благода́ті Своєї в до́брості до нас у Христі Ісусі.

Ибо благодатью вы спасены чрез веру, и это не от вас. Божий дар,

Бо спасені ви благода́ттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,

не от дел, чтобы никто не похвалился,

не від діл, щоб ніхто не хвалився.

Ибо мы Его творение, будучи созданы во Христе Иисусе на добрые дела, в которых Бог предназначил нам ходить.

Бо ми — Його тво́риво, ство́рені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготува́в, щоб ми в них перебува́ли.

Поэтому помните, что вы, некогда язычники по плоти, которых называли необрезанными так называемые обрезанные плотским обрезанием, совершаемым руками,

Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно „обрізані“ на тілі звуть „необрізаними“,

вы были в то время без Христа, отчуждены от общества Израиля и чужды заветов обещания, не имели надежды и были безбожниками в мире.

що ви того ча́су були́ без Христа, відлучені від громади ізра́їльської, і чужі заповітам обі́тниці, не мавши надії й без Бога на світі.

Теперь же, во Христе Иисусе, вы, некогда бывшие далеко, стали близкими кровью Христа.

А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були́, стали близькі́ Христовою кров'ю.

Ибо Он есть мир наш, сделавший из обоих одно и разрушавший разделявшую их стену, то есть вражду, упразднивший плотью Своей

Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував середи́нну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, —

Закон заповедей, состоявший из предписаний, чтобы из двух создать в Себе одного нового человека, учиняя мир,

Він Своєю наукою знищив Зако́на заповідей, щоб з обох збудувати Собою одно́го ново́го чоловіка, мир чинивши,

и обоих в одном теле примирить с Богом крестом, убив на нем вражду.

і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.

И, придя. Он благовествовал мир вам, которые были далеко, и мир тем, которые были близко,

І, прийшовши, „Він благовісти́в мир вам, далеким, і мир близьки́м“,

потому что чрез Него мы имеем доступ и те и другие в одном Духе к Отцу.

бо обоє Ним маємо при́ступ у Дусі однім до Отця.

Значит, вы уже не чужие и не пришельцы, но сограждане святым и свои Богу,

Отже, ви вже не чужі й це прихо́дьки, а співгорожа́ни святим, і домашні для Бога,

возведенные на основании апостолов и пророков, а камень краеугольный — Сам Иисус Христос,

збудовані на основі апо́столів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,

на Котором всё строение, скрепляемое, вырастает в храм святой в Господе;

що на ньому вся буді́вля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,

на Нём и вы устрояетесь, чтобы вместе быть жилищем Бога в Духе.

що на ньому і ви ра́зом будуєтеся Духом на оселю Божу.

« 1 глава 3 глава »