Галатам 2 глава

Послание к Галатам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Огієнка

Через четырнадцать лет я снова отправился в Иерусалим вместе с Варнавой, а еще взял с собой Тита.

Пото́му, по чотирнадцяти́ роках, я зно́ву ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

Я отправился туда, получив откровение, и рассказал иерусалимской общине — а в особенности самым почтенным из них, — какое Евангелие возвещаю среди язычников. Неужели все мои прежние или нынешние труды были впустую?

А пішов я за об'явленням. І подав їм Єва́нгелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма́ змагаюся я чи змагався.

Со мной в Иерусалиме был Тит: хоть он и эллин, там его не принуждали к обрезанию.

Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрі́зання змушений.

А теперь к нам пробрались некоторые лжебратья, они пришли подсматривать за свободой, которая нам дана во Христе, они желают нас поработить.

А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підгляда́ти нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас понево́лити,

Но мы ничуть им не поддались и не подчинились, сберегая евангельскую истину для вас.

то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддали́ся були, щоб тривала в вас правда Єва́нгелії.

Там были особо уважаемые люди — насколько заслуженно, мне нет разницы, ведь Бог не взирает на человеческие лица — так вот, эти люди не возложили на меня лишних обязательств.

Щождо тих, що за що́сь уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чо́му різниці для мене нема, — не дивиться Бог на осо́бу люди́ни! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали́,

Напротив, они увидели: мне доверено проповедовать Евангелие необрезанным, как Петру — обрезанным.

але навпаки́, — побачивши, що мені припору́чена Єва́нгелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, —

Божья рука видна была как в апостольском служении Петра среди обрезанных, так и в моем среди язычников.

бо Той, хто помагав Петрові в апо́стольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, —

Иаков, Петр и Иоанн, которых считают столпами, убедились, какая мне дана благодать, и подали нам с Варнавой руку помощи в нашем общем деле: мы трудимся для язычников, они — для иудеев.

і, пізнавши ту благода́ть, що да́на мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпа́ми вважаються, подали мені та Варна́ві прави́ці спільно́ти, щоб ми для поган працювали, вони ж — для обрізаних,

Они лишь просили помнить о бедных, и я старался это исполнить.

тільки щоб ми пам'ята́ли про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

Когда Петр пришел в Антиохию, я в лицо высказал ему, в чем он был виноват:

Коли ж Ки́фа прийшов був до Антіохі́ї, то відкрито я виступив супроти нього, — заслуго́вував бо він на о́суд.

сначала он ел вместе с уверовавшими из числа язычников, а когда пришли некоторые люди от Иакова, он из опасения перед иудеями от этих верующих отделился и отказался от совместных трапез.

Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули́, став ховатися та відлучатися, боячи́ся обрі́заних.

Так же лицемерно повели себя и другие из числа иудеев, и даже Варнаву это сбило с пути.

А з ним лицемі́рили й інші юдеї, так що навіть Варна́ва пристав був до їхнього лицемірства.

Я увидел, что они отошли от евангельской истины, и сказал Петру в присутствии всех: «Ты сам родом иудей, но живешь не по-иудейски — зачем же ты принуждаешь так жить тех, кто из язычников?»

А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за єва́нгельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: „Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то на́що поган ти примушуєш жити по-юдейському“?

Мы сами по происхождению — иудеи, а не грешники из числа язычников.

Ми юдеї природою, а не грішники з поган...

Но мы знаем, что человека делает праведником не соблюдение закона, а только вера Иисуса Христа. И мы уверовали во Христа Иисуса, чтобы праведниками нас сделала вера Христова, а не соблюдение закона, ведь соблюдением закона не достигнет праведности никто из людей.

А коли ми дізнались, що люди́на не може бути виправдана ділами Зако́ну, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Зако́ну. Бо жодна люди́на ділами Зако́ну не буде випра́вдана!

Если мы ищем праведности во Христе, а сами оказываемся грешниками, что же тогда, Христос служит греху? Ни в коем случае!

Коли ж, шукаючи виправда́ння в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

Если я вернулся к закону, от которого прежде отказался, я поставил себя в положение преступника.

Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю́ злочинцем.

Ведь я по закону умер для закона, чтобы жить для Бога, я распят вместе с Христом.

Бо Зако́ном я вмер для Зако́ну, щоб жити для Бога. Я розп'я́тий з Христом.

И живу уже не я — это Христос живет во мне. Если я и живу пока во плоти, то живу лишь верой в Сына Божьего, Который возлюбил меня и предал Себя на смерть ради меня.

І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Само́го Себе.

Не отвергну я Божьей благодати: ведь если праведность достигается путем закона, то Христос умер напрасно!

Божої благода́ті я не відкидаю. Бо коли набувається праведність Зако́ном, то Христос нада́рмо умер!

« 1 глава 3 глава »