Галатам 3 глава

Послание к Галатам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Огієнка

Кто же вас, неразумные галаты, околдовал? А ведь Иисус Христос был виден вам так ясно, словно его прямо на ваших глазах и распяли!

О, ви нерозумні гала́ти! Хто вас звів не кори́тися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакре́слений був, як ніби між вами розп'я́тий?

Одно только хочу у вас узнать: вы приняли Духа путем соблюдения закона — или когда уверовали в услышанную весть?

Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли́ Духа ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?

Вы настолько неразумны, чтобы, начав с духовного, завершать плотским?

Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите́ тепер тілом?

Вы столько претерпели — и всё впустую? Если так, то впустую!

Чи ви так багато терпіли нада́рмо? Коли б тільки надармо!

А Бог, Который наделяет вас Духом и совершает среди вас чудеса, смотрит на соблюдение закона или на вашу веру в услышанную весть?

Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, — чи чинить ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру?

Так и написано: «поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность».

Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“.

Вы ведь знаете, что сыновьями Авраама становятся благодаря вере.

Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові.

И Писание предвидело, что Бог по вере оправдает язычников, и заранее возвестило Аврааму: «через тебя получат благословение все народы».

І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“

Это благословение получают по вере вместе с верным Авраамом.

Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом.

Кто полагается на соблюдение закона, на того падает проклятие, ведь написано: «Проклят всякий, кто не сохраняет всего написанного в книге закона и не соблюдает этого».

А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано:, Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“

Также ясно сказано, что закон никого не сделает праведником перед Богом: «праведный жив будет верой».

А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.

И что закон основан не на вере: «кто сотворит все это, этим и жив будет».

А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“.

А Христос искупил нас от этого проклятия, Он Сам принял проклятие за нас, ведь написано: «проклят всякий, кто повешен на дереве».

Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“,

Итак, народы получили Авраамово благословение через Христа Иисуса, а мы получаем обещанные дары Духа по вере.

щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою.

Братья, скажу по-простому: если некий человек составит завещание, никто другой не может ни убавить от него, ни к нему прибавить.

Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.

Так и Божьи обещания были даны Аврааму и семени его, и не сказано «семенам», как если бы речь шла о многих, но в единственном числе: «и семени твоему», — то есть Христу.

А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос.

И вот что скажу: завет, составленный Богом, не может быть четыреста тридцать лет спустя объявлен недействительным по закону, и данное Богом обещание не отменимо.

А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував.

Если бы это наследие передавалось по закону, то не нужно было бы ничего обещать, но Авраама Бог наделил именно обещанием.

Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці.

А что же закон? Он был дан позднее из-за преступлений, на время, пока не прорастет то обещанное семя Авраама, причем ангелы вручили закон посреднику.

Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника.

Но там, где действует один, не бывает посредников — а Бог Един.

Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один.

Так что же, закон противоречит Божьим обещаниям? Ни в коем случае! Если бы нас возрождал к жизни тот закон, который некогда дал Бог, то и праведниками мы становились бы по закону.

Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну!

Писание определило: всё подчинено греху, но благодаря вере Иисуса Христа тем, кто уверовал, дается обещание.

Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа.

И пока не настало время веры, мы были под стражей закона, он сохранял нас ради будущего откровения веры.

Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись.

Закон сделался нашим воспитателем, он вел нас ко Христу, чтобы нам стать праведниками благодаря вере.

Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.

Но когда настало время веры, мы уже не подчинены воспитателю.

А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником.

Все вы — дети Божьи по вере Христовой:

Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!

все вы, крестившись во Христа, приняли облик Христа.

Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися!

Вы уже не делитесь на иудеев и эллинов, рабов и свободных, мужчин и женщин — вы все едины во Христе Иисусе.

Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!

И если вы Христовы, разве вы не семя Авраама, не наследники всего, что было ему обещано?

А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.

« 2 глава 4 глава »