Исаия 13 глава

Книга пророка Исаии
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Пророчество о Вавилоне, которое изрёк Исаия, сын Амосов.

Пророцтво про Вавило́н, що бачив Іса́я, син Амо́сів.

Поднимите знамя на открытой горе, возвысьте голос; махните им рукою, чтобы шли в ворота властелинов.

Підіймі́те прапора на лисую го́ру, кличте їх голосні́ш, помаха́йте рукою, щоб ішли у воро́та!

Я дал повеление избранным Моим и призвал для совершения гнева Моего сильных Моих, торжествующих в величии Моём.

Я звелів був Своїм посвя́ченим, теж покликав лица́рство Своє на Мій гнів, що зухва́ло раді́ють.

Большой шум на горах, как бы от многолюдного народа, мятежный шум царств и народов, собравшихся вместе: Господь Саваоф обозревает боевое войско.

Чути га́мір у гора́х, як наро́ду числе́нного, чути гомін згрома́джених тут царств наро́дів: це перегляда́є Госпо́дь Савао́т бойове́ Своє ві́йсько!

Идут из отдалённой страны, от края неба, Господь и орудия гнева Его, чтобы сокрушить всю землю.

Прихо́дять з далекого кра́ю, із кі́нців небе́с, Господь і знаря́ддя гніву Його, щоб усю землю пони́щити!

Рыдайте, ибо день Господа близок, идёт как разрушительная сила от Всемогущего.

Голосіть, бо близьки́й день Господній, — він від Всемогу́тнього при́йде, немов зруйнува́ння.

Оттого руки у всех опустились, и сердце у каждого человека растаяло.

Тому́ то ослабнуть всі ру́ки, і кожне серце люди́ни зневі́риться.

Ужаснулись, судороги и боли схватили их; мучатся, как рождающая, с изумлением смотрят друг на друга, лица у них разгорелись.

І вони наляка́ються, болі та муки їх схо́плять, немов породі́лля та, будуть тремтіти. Остовпі́ють один перед о́дним, полум'я́ні обличчя — то їхні обличчя.

Вот, приходит день Господа лютый, с гневом и пылающею яростью, чтобы сделать землю пустынею и истребить с неё грешников её.

Оце день Господній прихо́дить, суво́рий, і лютість, і по́лум'я гніву, щоб зе́млю зробити спусто́шенням, а грішних її повигу́блювати з неї!

Звёзды небесные и светила не дают от себя света; солнце меркнет при восходе своём, и луна не сияет светом своим.

Бо зо́рі небесні та їхні сузі́р'я не дадуть свого світла, сонце затьми́ться при сході своє́му, а місяць не буде вже ся́яти сві́тлом свої́м.

Я накажу мир за зло, и нечестивых — за беззакония их, и положу конец высокоумию гордых, и уничижу надменность притеснителей;

„І Я покараю все́світ за зло, а безбожних за їхню провину, бундю́чність злочинця спиню́, а гордість наси́льників зни́жу!

сделаю то, что люди будут дороже чистого золота, и мужи — дороже золота Офирского.

Я зроблю́ люди́ну дорожчою від щирого золота, і смертну люди́ну — від офі́рського золота“.

Для сего потрясу небо, и земля сдвинется с места своего от ярости Господа Саваофа, в день пылающего гнева Его.

Тому́ небеса́ захитаю, і рухне́ться земля з свого місця від лю́тости Господа Савао́та, у День, як пала́тиме гнів Його.

Тогда каждый, как преследуемая серна и как покинутые овцы, обратится к народу своему, и каждый побежит в свою землю.

І буде наро́д, як та са́рна споло́шена чи як отара, якої зібрати немає кому́. До наро́ду свого кожен зве́рнеться, і кожен до кра́ю свого втікатиме.

Но кто попадётся, будет пронзён, и кого схватят, тот падёт от меча.

Кожен зна́йдений буде зако́леним, і кожен узя́тий впаде́ від меча.

И младенцы их будут разбиты пред глазами их; домы их будут разграблены и жёны их обесчещены.

А їхні діти на їхніх оча́х порозби́вані будуть, їхні доми́ пограбо́вані будуть, а їхніх жінок побезче́стять!

Вот, Я подниму против них Мидян, которые не ценят серебра и не пристрастны к золоту.

Оце Я збуджу́ на них мі́дян, що срі́бла не лічать, а золото — не чують бажа́ння до нього,—

Луки их сразят юношей и не пощадят плода чрева: глаз их не сжалится над детьми.

і будуть вбива́ти юнакі́в їхні лу́ки, і над пло́дом утро́би вони милосердя не ма́тимуть, їхнє око над ді́тьми не ма́тиме милости.

И Вавилон, краса царств, гордость Халдеев, будет ниспровержен Богом, как Содом и Гоморра,

І стане тоді Вавило́н, краса царств, пишно́та халде́йської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содо́м та Гомо́рру!

не заселится никогда, и в роды родов не будет жителей в нём; не раскинет Аравитянин шатра своего, и пастухи со стадами не будут отдыхать там.

Не буде наза́вжди засе́лений він, ні заме́шкалий з роду в рід, і араб там не стане наме́том, і там пастухи́ не спочи́нуть з своєю ота́рою.

Но будут обитать в нём звери пустыни, и домы наполнятся филинами; и страусы поселятся, и косматые будут скакать там.

Але бу́дуть барло́жити там зві́рі пустині, і будуть доми́ їхні со́вами по́вні, і там пробува́тимуть стру́сі, і волохаті де́мони там танцюва́тимуть.

Шакалы будут выть в чертогах их, и гиены — в увеселительных домах.

І зави́ють шака́ли в порожніх хоро́мах його, а гієни в веселих пала́цах! І близьке́ вже насту́плення ча́су його, і не заба́ряться ці його дні!

« 12 глава 14 глава »