Ісаї 24 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Хоменка → Елизаветинская Библия

Ось Господь пустошить землю і руйнує; він перевертає її поверхню і розсіває її мешканців.

Сѐ, гд҇ь разсы́плетъ вселе́ннѹю и҆ ѡ҆пѹстоши́тъ ю҆̀, и҆ ѿкры́етъ лицѐ є҆ѧ̀ и҆ расточи́тъ живѹ́щыѧ на не́й.

Така ж доля стріне: так народ, як і священика, так слугу, як і його пана; так слугиню, як і її паню; так того, хто купує, як і того, хто продає; так боржника, як і позикодавця; так лихваря, як і того, що віддає лихву.

И҆ бѹ́дѹтъ лю́дїе а҆́ки жре́цъ, и҆ ра́бъ а҆́ки господи́нъ, и҆ раба̀ а҆́ки госпожа̀: бѹ́детъ кѹпѹ́ѧй ѩ҆́кѡ продаѧ́й, и҆ взаи́мъ є҆́млѧй а҆́ки заимода́вецъ, и҆ до́лжный а҆́ки є҆мѹ́же є҆́сть до́лженъ.

Земля спустошена до решти, пограбована до останку, бо Господь вирік це слово.

Тлѣ́нїемъ и҆стлѣ́етъ землѧ̀, и҆ расхище́нїемъ расхище́на бѹ́детъ землѧ̀: ѹ҆ста́ бо гд҇нѧ гл҃аша сїѧ҄.

Земля сумує, заникає; марніє, заникає всесвіт; небо й земля марніють.

Воспла́касѧ землѧ̀, и҆ растлѣ́нна бы́сть вселе́ннаѧ, воспла́кашасѧ высо́цыи землѝ.

Земля під своїми мешканцями споганіла, бо вони переступили закон, порушили устав, зламали завіт відвічний.

Землѧ́ бо беззако́нїе сотворѝ живѹ́щихъ ра́ди на не́й, поне́же престѹпи́ша зако́нъ и҆ и҆змѣни́ша за́пѡвѣди, разрѹши́ша завѣ́тъ вѣ́чный.

Тому прокляття пожирає землю, і мешканці її несуть за те кару; тому мешканці землі гинуть, людей зосталось мало.

Сегѡ̀ ра́ди проклѧ́тїе поѧ́стъ зе́млю, ѩ҆́кѡ согрѣши́ша живѹ́щїи на не́й: сегѡ̀ ра́ди ѹ҆бо́зи бѹ́дѹтъ живѹ́щїи на землѝ, и҆ ѡ҆ста́нетсѧ человѣ́кѡвъ ма́лѡ.

Вино сумує, лоза в'яне, зідхає кожне серце, перед тим веселе.

Воспла́четсѧ вїно̀, возрыда́етъ вїногра́дъ, возстенѹ́тъ всѝ ра́дѹющїисѧ дѹше́ю.

Затих гук веселий бубнів, замовкли радісні оклики, припинився святковий брязкіт гусел.

Преста́ло є҆́сть весе́лїе тѷмпа́нѡвъ, преста̀ высокоде́рзость и҆ бога́тство нечести́выхъ, преста́лъ є҆́сть гла́съ гѹ́слей:

Не п'ють більше вина під співи; хмільні напої згірчилися п'яницям.

ѹ҆срами́шасѧ, не пи́ша вїна̀, горька̀ бы́сть сїке́ра пїю́щымъ.

Зруйновано місто хаосу, вхід до всіх домів зачинений.

Ѡ҆пѹстѣ̀ всѧ́къ гра́дъ, заключи́тъ хра́мъ, є҆́же не вни́ти.

Плачуть по вулицях — вина не стало; зникли зовсім веселощі, прогнано з землі радощі.

Пла́читесѧ ѡ҆ вїнѣ̀ всю́дѹ, преста́ла є҆́сть ра́дость всѧ̀ земна́ѧ, ѿи́де всѧ̀ ра́дость землѝ.

У місті лишилося спустошення; брама розбита, в руїнах.

И҆ ѡ҆ста́нѹтъ гра́ди пѹ́сти, и҆ до́мове ѡ҆ста́влени поги́бнѹтъ.

І на землі поміж народами буде те саме, що буває, коли оливки оббивають або коли збирають останні грона, як винозбір закінчиться.

Сїѧ҄ всѧ҄ бѹ́дѹтъ на землѝ средѝ ѩ҆зы́кѡвъ: ѩ҆́коже а҆́ще кто̀ ѡ҆трѧса́етъ ма́сличинѹ, та́кѡ ѡ҆трѧсѹ́тъ и҆̀хъ: и҆ (ѩ҆́коже) а҆́ще ѡ҆ста́нетъ ѿ ѡ҆б̾има́нїѧ вїногра́да,

Вони підносять голос, вітають криками Господню велич, радо гукають з моря:

сі́и гла́сомъ возопїю́тъ: ѡ҆ста́вшїисѧ же на землѝ возра́дѹютсѧ со сла́вою гд҇нею, возмѧте́тсѧ вода̀ морска́ѧ.

«О, прославляйте Господа в країнах світлих, по островах морських — ім'я Господа, Бога Ізраїля!»

Сегѡ̀ ра́ди сла́ва гд҇нѧ во ѻ҆́стровѣхъ бѹ́детъ морски́хъ, и҆́мѧ гд҇не просла́влено бѹ́детъ.

З краю землі чуємо пісні: «Слава праведному!» Я ж промовив: «Лишенько мені! Лишенько мені! Ой леле! Зрадники зраджують, зрадники зраджують зрадливо!

Гд҇и бж҃е ї҆и҃левъ, ѿ кри́лъ земны́хъ чѹдеса̀ слы́шахомъ, наде́жда бл҃гочести́вомѹ: и҆ рекѹ́тъ: (го́ре хѹ́лѧщымъ, и҆̀же хѹ́лѧтъ зако́нъ,) го́ре престѹ́пникѡмъ, и҆̀же престѹпа́ютъ зако́нъ.

Страх, яма й пастка на тебе, що заселяєш землю!»

Стра́хъ и҆ про́пасть и҆ сѣ́ть на ва́съ живѹ́щихъ на землѝ.

Хто втече від крику — страху, той упаде в яму; хто ж вилізе з ями, у пастку впіймається. Бо відчинилися вгорі загати й основи землі стряслися.

И҆ бѹ́детъ, бѣжа́й стра́ха впаде́тъ въ про́пасть, и҆ и҆зла́зѧй и҆з̾ про́пасти и҆́метсѧ въ сѣ́ть: ѩ҆́кѡ ѻ҆́кна съ небесѐ ѿверзо́шасѧ, и҆ потрѧсѹ́тсѧ ѡ҆снѡва́нїѧ земна҄ѧ.

Земля розіб'ється на кавалки, земля розколеться на частини, земля здригнеться вельми.

Мѧте́жемъ возмѧте́тсѧ землѧ̀, и҆ скѹ́достїю ѡ҆скѹдѣ́етъ землѧ̀.

Земля хитатиметься, немов п'яний, гойдатиметься, мов халупа. І затяжіє її гріх над нею; вона впаде й не підведеться більше.

Преклони́сѧ и҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ а҆́ки ѻ҆во́щное храни́лище, и҆ а҆́ки пїѧ́нъ и҆ шѹ́менъ паде́тъ и҆ не возмо́жетъ воста́ти, преѡдолѣ́ бо на не́й беззако́нїе.

І покарає Господь того дня високе військо вгорі та царів земних долі.

И҆ бѹ́детъ въ то́й де́нь, наведе́тъ гд҇ь на ѹ҆́тварь небе́снѹю рѹ́кѹ и҆ на цари҄ земны҄ѧ.

І їх зберуть докупи і зв'язаних кинуть у яму і замкнуть у темниці і по довгім часі покарають.

И҆ соберѹ́тъ собра́нїе є҆ѧ̀ и҆ затворѧ́тъ въ твє́рди и҆ въ тємни́цы: мно́зѣми рѡ́ды бѹ́детъ посѣще́нїе и҆́хъ.

Почервоніє місяць, засоромиться сонце, бо Господь сил буде царювати на горі Сіоні і в Єрусалимі, і перед його старшими засяє його слава.

И҆ и҆ста́етъ плі́нѳа и҆ паде́тъ стѣна̀, и҆ ѹ҆стыди́тсѧ лѹна̀ и҆ посрами́тсѧ со́лнце: ѩ҆́кѡ воц҃ри́тсѧ гд҇ь въ сїѡ́нѣ и҆ во ї҆ер҇ли́мѣ и҆ пред̾ старѣ҄йшины сла́венъ бѹ́детъ.

« 23 глава 25 глава »