Ісаї 24 глава

Книга пророка Ісаї
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Ось Господь нищить землю й пусто́шить її, й оберта́є поверхню її, а мешканців її розпоро́шує.

Сѐ, гд҇ь разсы́плетъ вселе́ннѹю и҆ ѡ҆пѹстоши́тъ ю҆̀, и҆ ѿкры́етъ лицѐ є҆ѧ̀ и҆ расточи́тъ живѹ́щыѧ на не́й.

І стане священик як і наро́д, а пан — немов раб, пані, — як невільниця її, продаве́ць — немов той покупе́ць, боргува́льник — немов винува́тець, віри́тель — як довжни́к.

И҆ бѹ́дѹтъ лю́дїе а҆́ки жре́цъ, и҆ ра́бъ а҆́ки господи́нъ, и҆ раба̀ а҆́ки госпожа̀: бѹ́детъ кѹпѹ́ѧй ѩ҆́кѡ продаѧ́й, и҆ взаи́мъ є҆́млѧй а҆́ки заимода́вецъ, и҆ до́лжный а҆́ки є҆мѹ́же є҆́сть до́лженъ.

Земля буде доще́нту зруйно́вана та пограбо́вана вся, бо це слово Госпо́дь проказа́в, —

Тлѣ́нїемъ и҆стлѣ́етъ землѧ̀, и҆ расхище́нїемъ расхище́на бѹ́детъ землѧ̀: ѹ҆ста́ бо гд҇нѧ гл҃аша сїѧ҄.

засумує, зів'я́не земля, ослабіє й зів'яне вселе́нна, ослабіють вельможі наро́ду землі.

Воспла́касѧ землѧ̀, и҆ растлѣ́нна бы́сть вселе́ннаѧ, воспла́кашасѧ высо́цыи землѝ.

Й оскверни́лась земля під своїми мешка́нцями, бо переступи́ли зако́ни, постано́ву порушили, зламали вони запові́та відві́чного.

Землѧ́ бо беззако́нїе сотворѝ живѹ́щихъ ра́ди на не́й, поне́же престѹпи́ша зако́нъ и҆ и҆змѣни́ша за́пѡвѣди, разрѹши́ша завѣ́тъ вѣ́чный.

Тому землю прокля́ття поїло, й оде́ржали кару мешка́нці її, тому то згоріли мешка́нці землі, і небагато людей позоста́лося.

Сегѡ̀ ра́ди проклѧ́тїе поѧ́стъ зе́млю, ѩ҆́кѡ согрѣши́ша живѹ́щїи на не́й: сегѡ̀ ра́ди ѹ҆бо́зи бѹ́дѹтъ живѹ́щїи на землѝ, и҆ ѡ҆ста́нетсѧ человѣ́кѡвъ ма́лѡ.

Сумує вино молоде, виногра́дина в'я́не, усі радісносе́рді зідха́ють,

Воспла́четсѧ вїно̀, возрыда́етъ вїногра́дъ, возстенѹ́тъ всѝ ра́дѹющїисѧ дѹше́ю.

спини́лися радощі бубнів, галас веселуні́в переста́в, затихла потіха від гу́сел!

Преста́ло є҆́сть весе́лїе тѷмпа́нѡвъ, преста̀ высокоде́рзость и҆ бога́тство нечести́выхъ, преста́лъ є҆́сть гла́съ гѹ́слей:

При пісні вина вже не п'ють, став гірки́м п'янкий на́пій для тих, хто його попиває.

ѹ҆срами́шасѧ, не пи́ша вїна̀, горька̀ бы́сть сїке́ра пїю́щымъ.

Зруйно́ване місто спусто́шене, всі доми́ позами́кані, щоб не ввійти.

Ѡ҆пѹстѣ̀ всѧ́къ гра́дъ, заключи́тъ хра́мъ, є҆́же не вни́ти.

На вулицях крик за вином, усяка радість поме́ркла, веселість землі на вигна́ння пішла, —

Пла́читесѧ ѡ҆ вїнѣ̀ всю́дѹ, преста́ла є҆́сть ра́дость всѧ̀ земна́ѧ, ѿи́де всѧ̀ ра́дость землѝ.

позоста́лося в місті спусто́шення, і розбита на зва́лище брама.

И҆ ѡ҆ста́нѹтъ гра́ди пѹ́сти, и҆ до́мове ѡ҆ста́влени поги́бнѹтъ.

Бо так буде посеред землі, посеред наро́дів, як при оббива́нні оливки, немов при визби́руванні, коли збір винограду скінчи́вся.

Сїѧ҄ всѧ҄ бѹ́дѹтъ на землѝ средѝ ѩ҆зы́кѡвъ: ѩ҆́коже а҆́ще кто̀ ѡ҆трѧса́етъ ма́сличинѹ, та́кѡ ѡ҆трѧсѹ́тъ и҆̀хъ: и҆ (ѩ҆́коже) а҆́ще ѡ҆ста́нетъ ѿ ѡ҆б̾има́нїѧ вїногра́да,

Свій голос піді́ймуть і будуть радіти, через величність Господню викри́кувати голосно будуть від моря.

сі́и гла́сомъ возопїю́тъ: ѡ҆ста́вшїисѧ же на землѝ возра́дѹютсѧ со сла́вою гд҇нею, возмѧте́тсѧ вода̀ морска́ѧ.

Тому Господа славте на сході, на морськи́х острова́х Ім'я Господа, Бога Ізраїлевого!

Сегѡ̀ ра́ди сла́ва гд҇нѧ во ѻ҆́стровѣхъ бѹ́детъ морски́хъ, и҆́мѧ гд҇не просла́влено бѹ́детъ.

Ми чуємо співи від кра́ю землі: „Слава Праведному!“ Але я сказав: Гину, гину, ой горе мені: Грабі́жники гра́блять, і грабую́чи, граблять грабі́жно!

Гд҇и бж҃е ї҆и҃левъ, ѿ кри́лъ земны́хъ чѹдеса̀ слы́шахомъ, наде́жда бл҃гочести́вомѹ: и҆ рекѹ́тъ: (го́ре хѹ́лѧщымъ, и҆̀же хѹ́лѧтъ зако́нъ,) го́ре престѹ́пникѡмъ, и҆̀же престѹпа́ютъ зако́нъ.

Страх і яма та па́стка на тебе, мешка́нче землі!

Стра́хъ и҆ про́пасть и҆ сѣ́ть на ва́съ живѹ́щихъ на землѝ.

І станеться, той, хто втікатиме від крику жа́ху, до ями впаде́, хто ж із ями вихо́дить, буде схо́плений в па́стку, бо відкриті розтво́ри згори́, а підста́ви землі затремтіли.

И҆ бѹ́детъ, бѣжа́й стра́ха впаде́тъ въ про́пасть, и҆ и҆зла́зѧй и҆з̾ про́пасти и҆́метсѧ въ сѣ́ть: ѩ҆́кѡ ѻ҆́кна съ небесѐ ѿверзо́шасѧ, и҆ потрѧсѹ́тсѧ ѡ҆снѡва́нїѧ земна҄ѧ.

Земля поруйно́вана зо́всім, земля поторо́щена, вся земля захита́лась.

Мѧте́жемъ возмѧте́тсѧ землѧ̀, и҆ скѹ́достїю ѡ҆скѹдѣ́етъ землѧ̀.

Захиталась земля, немов п'я́ний, і ру́хається, мов нічлі́жний курінь, і вчинився над нею тяжки́м її гріх, і впала вона, й більш не встане!

Преклони́сѧ и҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ а҆́ки ѻ҆во́щное храни́лище, и҆ а҆́ки пїѧ́нъ и҆ шѹ́менъ паде́тъ и҆ не возмо́жетъ воста́ти, преѡдолѣ́ бо на не́й беззако́нїе.

І станеться в день той, Господь навісти́ть військо висоти на висоті, і зе́мних царів на землі, —

И҆ бѹ́детъ въ то́й де́нь, наведе́тъ гд҇ь на ѹ҆́тварь небе́снѹю рѹ́кѹ и҆ на цари҄ земны҄ѧ.

і будуть зібрані ра́зом, мов в'я́зні до ями, й у в'язни́цю вони будуть за́мкнені, а по днях багатьох будуть наві́щені!

И҆ соберѹ́тъ собра́нїе є҆ѧ̀ и҆ затворѧ́тъ въ твє́рди и҆ въ тємни́цы: мно́зѣми рѡ́ды бѹ́детъ посѣще́нїе и҆́хъ.

Місяць тоді засоро́миться та застида́ється сонце, бо Господь Саваот зацарюва́в на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старі́шими слава Його!

И҆ и҆ста́етъ плі́нѳа и҆ паде́тъ стѣна̀, и҆ ѹ҆стыди́тсѧ лѹна̀ и҆ посрами́тсѧ со́лнце: ѩ҆́кѡ воц҃ри́тсѧ гд҇ь въ сїѡ́нѣ и҆ во ї҆ер҇ли́мѣ и҆ пред̾ старѣ҄йшины сла́венъ бѹ́детъ.

« 23 глава 25 глава »