1 Івана 3 глава

Перше соборне послання св. апостола Івана
Переклад Огієнка → Под редакцией Кулаковых

Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми́ Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому́, що Його не пізнав.

Смотрите, как сильно любит нас Отец! Мы вправе называться детьми Его, да мы уже и теперь дети Божьи! 1 Мир не признаёт нас лишь потому, что Бога не узнал.

Улю́блені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що́ ми будемо. Та знаємо, що, коли з'я́виться, то бу́дем подібні до Нього, бо бу́демо бачити Його, як Він є.

Дорогие мои,2 теперь мы дети Божьи. Нам не открыто пока, кем станем мы, но знаем: когда придет Он, мы уподобимся Ему, ибо увидим Его таким, какой Он есть.

І кожен, хто має на Нього наді́ю оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

Всякий, кто живет этой надеждой, надеждой на Него, очищается, ибо Христос чист.

Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззако́ння. Бо гріх — то беззако́ння.

Всякий, совершающий грех, беззаконие совершает, грех, собственно, и есть беззаконие.

І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.

Но Христос, вы знаете, для того и явился, чтобы грехи упразднить; в Нем же Самом нет греха.

Кожен, хто в Нім пробува́є, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.

Потому всякий, кто с Ним, не грешит; а всякий, кто не видел и не познал Его, тот грешит.

Діточки, хай ніхто вас не зво́дить! Хто чинить праведність, той праведний, як праведний Він!

Дети мои, пусть никогда не введет вас никто в заблуждение. Кто праведно живет, тот праведен, как праведен Христос.

Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від поча́тку. Тому́ то з'явився Син Божий, щоб зни́щити справи диявола.

А кто грех совершает, от дьявола тот, ибо это дьявол, как начал когда-то, так и не перестает грешить.3 Но явился Сын Божий, чтобы разрушить козни его.

Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога наро́джений він.

Всякий, кто от Бога рожден, не для греха живет, ибо в нем — семя Божие. Он и не может грешить, потому что рожден от Бога.

Цим пізнаю́ться діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

Кто не живет праведно и не любит брата своего, тот не от Бога. Тем и отличаются дети дьяволовы от детей Божиих.

Бо це та звістка, яку від початку ви чули, — щоб любили один о́дного,

Ведь с самого начала весть, которую вы услышали, звала нас всех любить друг друга

не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого́ забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні.

и не уподобляться Каину, который был от сатаны,4 — убил он брата своего. За что он убил его? Да за то, что его собственные дела были злы, а дела брата его — праведны.

Не дивуйтеся, бра́ття мої, коли світ вас нена́видить!

[Так что] не удивляйтесь, братья, если мир ненавидит вас.

Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.

Мы знаем с вами, что уже перешли из смерти в жизнь, потому что любим братьев наших, а кто не любит, тот мертв.5

Кожен, хто нена́видить брата свого, той душогу́б. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.

Всякий, кто брата своего ненавидит, разве не убийца он? А вы знаете, что ни у какого убийцы нет жизни вечной, в нем пребывающей.

Ми з того пізнали любов, що ду́шу Свою́ Він покла́в був за нас. І ми мусимо класти ду́ші за братів!

Узнали мы, что есть истинная любовь, когда жизнь Свою Христос отдал за нас. Так и мы должны жизнь свою отдавать за братьев наших.

А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?

А если живет человек в достатке, но при виде брата своего, который в нужде, сочувствия к нему не проявляет,6 может ли быть в таком человеке любовь Божия?7

Ді́точки, — любімо не словом, ані язико́м, але ді́лом та правдою!

Дети мои, давайте любить не на словах и не языком, а на деле, по-настоящему.

Із цього дові́дуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця́ перед Ним,

Тогда узнаем, что от истины мы, и успокоятся пред Ним сердца наши,

бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та ві́дає все!

в чем бы они ни обвиняли нас — Бог больше нашего сердца, Он знает всё.

Улю́блені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,

Братья дорогие, если не осуждают нас сердца [наши], смело можем обращаться к Богу.

і чого́ тільки попро́симо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

И чего бы мы у Него ни попросили, от Него получим, ибо соблюдаем заповеди Его и Ему угодное делаем.

І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім'я́ Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один о́дного, як Він нам заповідь дав!

А заповедовал Он нам веровать во имя Сына Его, Иисуса Христа, и любить друг друга — вот Его заповедь.

А хто Його заповіді береже́, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнає́мо це з того Духа, що Він нам Його дав.

И кто соблюдает заповеди Божьи, тот пребывает в Боге, и Бог — в нем. А то, что воистину пребывает Он в нас, о том нам Дух говорит, Которого нам Он дал.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Некот. рукописи опускают: да мы уже (и теперь дети Божьи).

2 [2] — Здесь и далее в подобных случаях букв.: любимые.

8 [3] — Букв.: потому что дьявол грешит от начала.

12 [4] — Букв.: от злого.

14 [5] — Букв.: пребывает в смерти.

17 [6] — Букв.: закрывает внутренности свои от него. С внутренними органами, по представлению древних, была связана способность испытывать милосердие и сочувствие.

17 [7] — Или: любовь к Богу.

« 2 глава 4 глава »