Иов 14 глава

Книга Иова
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

Иов сказал: «Мы — люди все, жизнь наша коротка и трудностей полна.

Адже смертна людина, яка народжена від жінки, має коротке життя і повна гніву,

Жизнь человека как цветок, который вырастет быстро и никнет. Жизнь человека словно тень — недолго длится и навеки исчезает.

або вона відпала, наче цвіт, що відцвів, зникла, наче тінь, і не затрималася.

Зачем же, Боже, Ты на меня, ничтожнейшего из всех людей, внимание обращаешь? Почему Ты эти обвинения против меня представил?

Чи не слово цього звершив Ти, і цього Ти зробив, щоби прийшов із судом перед Тебе?

Но что есть общего меж чистотой и грязью? Нет ничего!

Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ж ніхто!

Конечна жизнь, Ты, Бог, решаешь, сколько жить кому, Ты устанавливаешь нам пределы жизни, и их ничто не может изменить.

Хоч і один день його життя на землі, а його місяці пораховані в нього, Ти поклав на час, і він не переступить.

Поэтому, Бог, Ты не следи за нами, оставь в покое нас, дай радоваться нашей тяжкой жизни до тех пор, пока наше время всё не истечёт.

Відійди від нього, щоб замовчав і мав задоволення від життя, наче найманець.

У дерева надежда есть, и, если его срубили, оно ещё раз может прорасти и ветви новые пустить.

Адже є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще зацвіте, і галузки в нього не бракуватиме.

В земле его обрубленные корни умирают, а пень в грязи от старости гниёт.

Бо якщо постаріє в землі його корінь, і його пень на камені помре,

Но, если есть вода, те корни оживают и ветки молодые прорастут.

то зацвіте від запаху води, і зробить жнива більше, ніж молодий саджанець.

Когда же умирает человек, не возвратится к жизни он.

Чоловік же, померши, відійшов, — смертна людина, упавши, більше не існує.

Ты можешь воду всех морей собрать и вычерпать все реки, но всё равно мёртв будет человек.

Адже в часі помирає море, і ріка, опустівши, висохла.

Ложится, умирая, человек и больше не встаёт. Все небеса исчезнут прежде, чем мёртвый человек проснётся. От сна того нет людям пробуждения.

А людина, заснувши, не встане, доки лишень небо буде зшите разом. І вони не збудяться зі свого сну.

О, если бы Ты спрятать мог меня в моей могиле, хотел бы я укрыться там, пока гнев Твой не пройдёт. Тогда Ты сможешь выбрать время, чтоб вспомнить обо мне.

Хіба ж не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б Твій гнів, і признач мені час, в який мене згадаєш.

Если умер человек, то будет ли жить вновь? Я, сколько должен, столько буду ждать, пока не стану, наконец, свободным.

Адже якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду?

Боже, Ты позовёшь меня, и я Тебе отвечу. Ты сотворил меня, и дорог я Тебе.

Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж Твоїх рук не відкинь.

Ты будешь каждый шаг мой наблюдать, но Ты мои грехи не будешь помнить.

Ти ж почислив мої задуми, і Тебе не омине жоден із моїх гріхів.

Как будто Ты собрал мои грехи в мешок иль глиною покрыл вину мою.

Ти ж запечатав мої беззаконня в торбі, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ.

Падая, разрушатся все горы,

І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріє на своєму місці.

Вода за время бега по камням стирает эти камни и их уменьшает. Смывают наводнения почву. Так, Господи, и Ты уничтожаешь надежду человека.

Вода злизала каміння, і води затопили низини пороху землі. І Ти знищив очікування людини.

Ты побеждаешь человека до конца и после этого уходишь, Ты повергаешь в грусть его, и навсегда в пространство смерти отсылаешь.

Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому наставив обличчя і відіслав.

И если сыновьям его оказывают честь, он этого не знает, и, если сыновья его грешат, он этого не видит.

І якщо його сини стали численними, він не знає, і якщо стають нечисленними, він не свідомий того.

Тот человек лишь болью переполнен и в одиночестве громко плачет лишь для себя».

Але тільки його тіло відчувало біль, і його душа плакала.

« 13 глава 15 глава »