Филип’ян 2 глава

Послання св. апостола Павла до филип'ян
Переклад Огієнка → Синодальный перевод

Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое милосердие и сострадательность,

то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

то дополните мою радость: имейте одни мысли, имейте ту же любовь, будьте единодушны и единомысленны;

Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

ничего не делайте по любопрению или по тщеславию, но по смиренномудрию почитайте один другого высшим себя.

Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Не о себе только каждый заботься, но каждый и о других.

Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

Ибо в вас должны быть те же чувствования, какие и во Христе Иисусе:

Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу;

але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек;

Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной.

Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

Посему и Бог превознёс Его и дал Ему имя выше всякого имени,

щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних,

і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.

Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

Итак, возлюбленные мои, как вы всегда были послушны, не только в присутствии моём, но гораздо более ныне во время отсутствия моего, со страхом и трепетом совершайте своё спасение,

Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению.

Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

Всё делайте без ропота и сомнения,

щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

чтобы вам быть неукоризненными и чистыми, чадами Божиими непорочными среди строптивого и развращённого рода, в котором вы сияете, как светила в мире,

додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

содержа слово жизни, к похвале моей в день Христов, что я не тщетно подвизался и не тщетно трудился.

Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

Но если я и соделываюсь жертвою за жертву и служение веры вашей, то радуюсь и сорадуюсь всем вам.

Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

О сём самом и вы радуйтесь и сорадуйтесь мне.

Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

Надеюсь же в Господе Иисусе вскоре послать к вам Тимофея, дабы и я, узнав о ваших обстоятельствах, утешился духом.

Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

Ибо я не имею никого равно усердного, кто бы столь искренно заботился о вас,

Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

потому что все ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу.

Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

А его верность вам известна, потому что он, как сын отцу, служил мне в благовествовании.

Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

Итак, я надеюсь послать его тотчас же, как скоро узнаю, что будет со мною.

Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

Я уверен в Господе, что и сам скоро приду к вам.

Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

Впрочем, я почёл нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, а вашего посланника и служителя в нужде моей,

бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

потому что он сильно желал видеть всех вас и тяжко скорбел о том, что до вас дошёл слух о его болезни.

Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

Ибо он был болен при смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.

Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

Посему я скорее послал его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и я был менее печален.

Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

Примите же его в Господе со всякою радостью, и таких имейте в уважении,

бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

ибо он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, дабы восполнить недостаток ваших услуг мне.

Примечания:

Синодальный перевод

15 чадами — детьми.

« 1 глава 3 глава »