Плач Иеремии 4 глава

Плач Иеремии
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

О, как обесценилось золото, даже лучшее золото у людей в пренебрежении!1 Драгоценные камни Святилища раскиданы на всех перекрестках.

Як потемніє золото і зміниться добре срібло! Порозкидали добре каміння на початку всіх виходів!

О сыны Сиона драгоценные, были они — что чистое золото. Увы! Теперь их ценят, как глиняные горшки, изделия гончара!

Шановані сини Сіону, що підняті до золота, які вважаються за глиняний посуд, за діла рук гончаря.

Даже шакалы2 к сосцам детенышей подпускают, кормят их молоком, а дочь народа моего жестокостью своей страусам в пустыне3 уподобилась.

І дракони роздягнули груди, накормили своїх малят. Дочки мого народу — на смуток, як горобець у пустелі.

У грудных младенцев от жажды язык к гортани прилип. Просят хлеба дети, но никто не делится с ними.

Язик немовляти прилип до його горла у спразі. Діти просили хліба, та немає того, хто їм вділяє.

Те, кто ел изысканные яства, теперь от голода умирают4 на улицах, а те, кто в роскошные5 одежды одевался, копаются в отбросах.

- Ті, що їдять вишукані страви, загинули на дорогах; ті, що вигодувані в кармазині, одягнулися гноєм!

Право, народ мой наказан суровее Содома:6 в одно мгновение был разрушен он, и не от рук воинов пал.

І звеличилося беззаконня дочки мого народу понад беззаконня Содому, що був швидко знищений, і не трудилися на нього руки.

Избранные7 Иерусалима были чище снега, молока белее, телом они были изящнее коралла, и лик их блистал, как лазурь.8

Його назореї очистилися понад сніг, просвітилися понад молоко, були розпалені понад каміння, їхня частка — частина сапфіра.

А теперь они чернее угля, не узнают их на улицах, кожа да кости, иссохли, как кора деревьев.

Їхній вигляд став чорнішим за сажу, не були впізнані у виходах. Їхня шкіра пристала до їхніх костей, вони висохли, стали, наче дерево.

Погибшие от меча счастливее тех, кто из-за неурожая и недостатка хлеба умирает в муках от голода.

Гарніші були покалічені мечем, аніж уражені голодом. Пішли, прошиті плодами полів.

Сердобольные некогда женщины сами детей своих варили, дабы выжить в дни гибели дочери народа моего.

Руки милосердних жінок пекли своїх дітей, — були їм у їжу в знищенні дочки мого народу.

ГОСПОДЬ исполнился гнева, излил Свою ярость на Иерусалим, обрушил на него огонь, до основанья его уничтожил.

Господь завершив Свій гнів, вилив гнів Своєї люті, і запалав вогонь у Сіоні та пожер його основи.

Не верили цари земные и все живущие на земле, что враг и неприятель может войти в ворота Иерусалима.

Царі землі не повірили, — усі, що живуть у всесвіті, що ворог і гнобитель увійде крізь брами Єрусалима,

За грехи лжепророков постигло это Иерусалим, за беззакония священников, которые проливали кровь праведников.

через гріхи його пророків, неправедності його священиків, що проливають праведну кров посеред нього.

Бродят они теперь по улицам, словно слепые, оскверненные кровью. И не смеет никто и прикоснуться к их одеяньям.

Його вартові захиталися на виходах, опоганилися кров’ю у своїй немочі, доторкнулися до їхнього одягу.

«Прочь, нечистые! — кричат им вслед. — Прочь, прочь, не прикасайтесь к нам! » Бегут они из города, скитаются повсюду, и даже в чужой земле9 им говорят: « Уходите, у нас нет для вас места!

Відступіть від нечистих, покличте їх, відступіть, відступіть, не доторкайтеся, бо загорілися і захиталися! Скажіть в народах: Не продовжуватимуть поселятися.

Сам ГОСПОДЬ рассеял их; Он уже более не посмотрит на них благосклонно ». Не почитают в народе священников, старцев тоже не щадят.

Їхня частка — Господнє обличчя, не продовжуватиме на них споглядати. Вони не зглянулися на обличчя священиків, не помилували старців.

А мы проглядели все глаза, напрасно ожидая помощи от египтян, со сторожевой башни мы высматривали народ, который не мог нас спасти.

Ще як ми були, наші очі пропали надаремно, очікуючи нашу допомогу. Ми тільки й визирали [1] за народом, який не спасає.

Враги подстерегали нас на каждом шагу, так что мы не могли и выйти из жилищ своих.10 Приблизилась гибель наша. Дни сочтены! Пришел нам конец!

Ми полювали на наших малих, щоб нам не ходити по наших дорогах. Надійшов час наш, сповнилися дні наші, прийшов наш час.

Враги наши быстрее орлов в небесах, преследовали они нас повсюду: гнались по горам, поджидали в засадах в пустыне.

Ті, що нас переслідували, стали швидшими за орлів неба, над горами ширяли, у пустелі на нас чатували.

Брошен во вражеский ров наш царь, помазанник ГОСПОДЕНЬ, дыхание жизни нашей. А мы мечтали: «Под сенью его будем жить покойно среди окружающих нас народов».

Дух нашого обличчя — Господній помазаник, був схоплений в їхніх знищеннях, той, про якого ми сказали: У його тіні житимемо в народах.

Ликуй и веселись, дочь Эдома, живущая в земле Уц! Но знай, и тебя не минует эта чаша: напьешься допьяна и донага обнажишься.

Радій і веселися, дочко Ідумеї, що живеш на землі. І на тебе прийде Господня чаша, ти оп’янієш і виллєш.

А твоему наказанию, Сиона дочь, настанет конец! Не подвергнет более Владыка Господь тебя изгнанию. Но за твое, беззаконие, дочь Эдома, Он взыщет с тебя и все грехи твои обнажит.

Скінчилося твоє беззаконня, дочко Сіону. Не продовжуватиме тебе відселяти. Він навідався до твого беззаконня, дочко Едома, відкрив твої безбожності.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: о, как презираемо золото, (даже) чистое золото (всем) ненавистно. Перевод по друг. чтению; букв.: как потускнело золото, даже чистое золото изменилось.

3 [2] — Некот. древн. переводы: морские чудовища.

3 [3] — Ср. Иов 39:14−17, где говорится о пренебрежительном отношении страусов к своему потомству.

5 [4] — Букв.: изнемогают.

5 [5] — Букв.: пурпурные.

6 [6] — Букв.: нечестие дочери народа моего больше, чем грех Содома.

7 [7] — Букв.: назореи, здесь в знач. лучшие из народа.

7 [8] — Из ляпис-лазури на месопотамских скульптурах часто делали бороды и волосы.

15 [9] — Или: язычники; букв.: между народами.

18 [10] — Букв.: ходить по улицам / площадям.

« 3 глава 5 глава »