1-е Коринфянам 4 глава

Первое послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Переклад Хоменка

Хорошо, если о нас все будут знать, что мы — слуги Христовы, доверенные Божьих тайн.

Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.

От доверенных лиц ожидается одно — чтобы каждый оказался человеком долга.

Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.

Меня меньше всего заботит, какому суду предали меня вы или другие люди. О себе я и сам не сужу.

Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.

И если я ничего за собой не знаю, то не этим оправдан. Судья мне Господь.

Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить — це Господь.

Прежде времени ни о чем не судите: придет Господь, прольет свет на скрытое во тьме, обнажит сердечные пристрастия, и тогда каждому будет своя похвала от Бога.

Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.

Я распространил это на себя и Аполлоса ради вас, братья, чтобы вам научиться от нас «не домысливать сверх того, что написано», и не заноситься друг перед другом за счет третьего.

А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса — заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.

Кому мнишься ты исключением? И что у тебя есть такого, чего ты не получил? А если получил, зачем расхвастался, будто и не получал?

Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?

Все-то у вас есть! Всем-то вы богаты! Стали вы на царство без нас. Да только дождаться бы мне вашего истинного воцарения, чтобы заодно и нам стать на царство!

Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!

Думаю, что Бог определил нам, апостолам, выйти в конце, как выходят последними смертники. Предстали мы зрелищем перед ангелами и перед людьми, как на арене.

Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.

Мы — глупцы от Христа. Умники-то от Христа у нас — вы. Мы слабы, вы полны сил. Вам честь, нам бесчестье.

Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж — міцні; ви славні, ми ж без чести.

Голод и жажда — наши спутники не со вчера. Мы разуты-раздеты и выпроваживают нас в толчки, бесприютных.

До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось.

Тяжким трудом трудятся наши руки. Глумятся над нами — мы благословляем. Притесняют нас — мы терпим.

Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;

Порочат нас — мы отвечаем приязненным словом. По-нынешнему мы для всех сор, мусор на свалке.

нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.

В моих словах нет намерения унизить вас: наставляю на ум, как своих любимых чад.

Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.

Будь у вас хоть тьма нянек Христовых, отцов у вас не так много: ведь это я своим евангелием помог вам родиться для Христа Иисуса.

Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.

Поэтому говорю: делайте, как я.

Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

Для этого я послал к вам моего любимого сына, Господу верного Тимофея. Он напомнит вам о моих принципах — как жить по Христу Иисусу. Этому я учу повсюду в каждой церкви.

Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.

Из-за того, что я не успел еще прийти к вам, некоторые решили набить себе цену.

Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.

Да только я скоро приду, если Господу будет угодно, и оценю их не по слову (оно у них дутое), а по силе.

Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.

Царство Божье — не пустое слово, это сила.

Бо царство Боже не у слові, а в силі.

Чего вы ждете от моего прихода? Батога? Или любви в духе кротости?

Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, — чи з любов'ю та духом лагідности?

« 3 глава 5 глава »