Дії 14 глава

Дії святих апостолів
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

В Іконії вони ввійшли, як звичайно, в юдейську синагогу й промовляли так, що увірувала велика сила юдеїв і греків.

В Иконии они вошли вместе в Иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество Иудеев и Еллинов.

Юдеї ж, які зоставилися невірними, підбурили й роз'ятрили настрій поган проти братів.

А неверующие Иудеи возбудили и раздражили против братьев сердца язычников.

Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками.

Впрочем они пробыли [здесь] довольно времени, смело действуя о Господе, Который, во свидетельство слову благодати Своей, творил руками их знамения и чудеса.

І розділився народ у місті: одні пристали до юдеїв, другі ж тримались апостолів.

Между тем народ в городе разделился: и одни были на стороне Иудеев, а другие на стороне Апостолов.

Коли ж погани і юдеї разом з їхньою старшиною кинулися, щоб їм заподіяти зневагу та їх каменувати,

Когда же язычники и Иудеи со своими начальниками устремились на них, чтобы посрамить и побить их камнями,

вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю,

они, узнав [о сем,] удалились в Ликаонские города Листру и Дервию и в окрестности их,

і там звіщали Євангелію.

и там благовествовали.

У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи.

В Листре некоторый муж, не владевший ногами, сидел, будучи хром от чрева матери своей, и никогда не ходил.

Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися,

Он слушал говорившего Павла, который, взглянув на него и увидев, что он имеет веру для получения исцеления,

сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.

сказал громким голосом: тебе говорю во имя Господа Иисуса Христа: стань на ноги твои прямо. И он тотчас вскочил и стал ходить.

Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.»

Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.

І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові.

И называли Варнаву Зевсом, а Павла Ермием, потому что он начальствовал в слове.

І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву.

Жрец же [идола] Зевса, находившегося перед их городом, приведя к воротам волов и [принеся] венки, хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.

Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:

Но Апостолы Варнава и Павел, услышав [о сем,] разодрали свои одежды и, бросившись в народ, громогласно говорили:

«Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,

мужи! что вы это делаете? И мы — подобные вам человеки, и благовествуем вам, чтобы вы обратились от сих ложных к Богу Живому, Который сотворил небо и землю, и море, и все, что в них,

який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,

Который в прошедших родах попустил всем народам ходить своими путями,

хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!»

хотя и не переставал свидетельствовать о Себе благодеяниями, подавая нам с неба дожди и времена плодоносные и исполняя пищею и веселием сердца наши.

Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.

И, говоря сие, они едва убедили народ не приносить им жертвы и идти каждому домой. Между тем, как они, оставаясь там, учили,

Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер,

из Антиохии и Иконии пришли некоторые Иудеи и, когда [Апостолы] смело проповедывали, убедили народ отстать от них, говоря: они не говорят ничего истинного, а все лгут. И, возбудив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, почитая его умершим.

Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу.

Когда же ученики собрались около него, он встал и пошел в город, а на другой день удалился с Варнавою в Дервию.

А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію,

Проповедав Евангелие сему городу и приобретя довольно учеников, они обратно проходили Листру, Иконию и Антиохию,

підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже.

утверждая души учеников, увещевая пребывать в вере и [поучая,] что многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие.

Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували.

Рукоположив же им пресвитеров к каждой церкви, они помолились с постом и предали их Господу, в Которого уверовали.

І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію.

Потом, пройдя через Писидию, пришли в Памфилию,

Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію,

и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию;

а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили.

а оттуда отплыли в Антиохию, откуда были преданы благодати Божией на дело, которое и исполнили.

Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.

Прибыв туда и собрав церковь, они рассказали всё, что сотворил Бог с ними и как Он отверз дверь веры язычникам.

І перебули з учнями чимало часу.

И пребывали там немалое время с учениками.

« 13 глава 15 глава »