Дії 5 глава

Дії святих апостолів
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток

Некоторый же муж, именем Анания, с женою своею Сапфирою, продав имение,

і сховав дещо з ціни, — а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів.

утаил из цены, с ведома и жены своей, а некоторую часть принес и положил к ногам Апостолов.

Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?

Но Петр сказал: Анания! Для чего [ты допустил] сатане вложить в сердце твое [мысль] солгать Духу Святому и утаить из цены земли?

Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.»

Чем ты владел, не твое ли было, и приобретенное продажею не в твоей ли власти находилось? Для чего ты положил это в сердце твоем? Ты солгал не человекам, а Богу.

Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.

Услышав сии слова, Анания пал бездыханен; и великий страх объял всех, слышавших это.

Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали.

И встав, юноши приготовили его к погребению и, вынеся, похоронили.

Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка.

Часа через три после сего пришла и жена его, не зная о случившемся.

Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.»

Петр же спросил ее: скажи мне, за столько ли продали вы землю? Она сказала: да, за столько.

Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа? Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.»

Но Петр сказал ей: что это согласились вы искусить Духа Господня? вот, входят в двери погребавшие мужа твоего; и тебя вынесут.

І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка.

Вдруг она упала у ног его и испустила дух. И юноши, войдя, нашли ее мертвою и, вынеся, похоронили подле мужа ее.

Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.

И великий страх объял всю церковь и всех слышавших это.

Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона,

Руками же Апостолов совершались в народе многие знамения и чудеса; и все единодушно пребывали в притворе Соломоновом.

і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.

Из посторонних же никто не смел пристать к ним, а народ прославлял их.

Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків;

Верующих же более и более присоединялось к Господу, множество мужчин и женщин,

так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала.

так что выносили больных на улицы и полагали на постелях и кроватях, дабы хотя тень проходящего Петра осенила кого из них.

Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.

Сходились также в Иерусалим многие из окрестных городов, неся больных и нечистыми духами одержимых, которые и исцелялись все.

Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, — то була секта садукеїв, — і, повні заздрощів,

Первосвященник же и с ним все, принадлежавшие к ереси саддукейской, исполнились зависти,

наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці.

и наложили руки свои на Апостолов, и заключили их в народную темницу.

Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив:

Но Ангел Господень ночью отворил двери темницы и, выведя их, сказал:

«Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.»

идите и, став в храме, говорите народу все сии слова жизни.

Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати. Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх.

Они, выслушав, вошли утром в храм и учили. Между тем первосвященник и которые с ним, придя, созвали синедрион и всех старейшин из сынов Израилевых и послали в темницу привести [Апостолов.]

Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли:

Но служители, придя, не нашли их в темнице и, возвратившись, донесли,

«В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.»

говоря: темницу мы нашли запертою со всею предосторожностью и стражей стоящими перед дверями; но, отворив, не нашли в ней никого.

Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися.

Когда услышали эти слова первосвященник, начальник стражи и [прочие] первосвященники, недоумевали, что бы это значило.

Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають.»

Пришел же некто и донес им, говоря: вот, мужи, которых вы заключили в темницу, стоят в храме и учат народ.

Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.

Тогда начальник стражи пошел со служителями и привел их без принуждения, потому что боялись народа, чтобы не побили их камнями.

Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх:

Приведя же их, поставили в синедрионе; и спросил их первосвященник, говоря:

«Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати? І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!»

не запретили ли мы вам накрепко учить о имени сем? и вот, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите навести на нас кровь Того Человека.

Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!

Петр же и Апостолы в ответ сказали: должно повиноваться больше Богу, нежели человекам.

Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.

Бог отцов наших воскресил Иисуса, Которого вы умертвили, повесив на древе.

Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.

Его возвысил Бог десницею Своею в Начальника и Спасителя, дабы дать Израилю покаяние и прощение грехов.

І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.»

Свидетели Ему в сем мы и Дух Святый, Которого Бог дал повинующимся Ему.

Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.

Слышав это, они разрывались от гнева и умышляли умертвить их.

Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей,

Встав же в синедрионе, некто фарисей, именем Гамалиил, законоучитель, уважаемый всем народом, приказал вывести Апостолов на короткое время,

і сказав до них: «Мужі ізраїльські! Зважайте на те, що маєте робити цим людям.

а им сказал: мужи Израильские! подумайте сами с собою о людях сих, что вам с ними делать.

Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий; до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо.

Ибо незадолго перед сим явился Февда, выдавая себя за кого-то великого, и к нему пристало около четырехсот человек; но он был убит, и все, которые слушались его, рассеялись и исчезли.

А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані.

После него во время переписи явился Иуда Галилеянин и увлек за собою довольно народа; но он погиб, и все, которые слушались его, рассыпались.

Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться.

И ныне, говорю вам, отстаньте от людей сих и оставьте их; ибо если это предприятие и это дело — от человеков, то оно разрушится,

Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, — щоб ви часом не стали противниками Бога.» Послухалися вони його ради.

а если от Бога, то вы не можете разрушить его; [берегитесь,] чтобы вам не оказаться и богопротивниками.

І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили.

Они послушались его; и, призвав Апостолов, били [их] и, запретив им говорить о имени Иисуса, отпустили их.

Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.

Они же пошли из синедриона, радуясь, что за имя Господа Иисуса удостоились принять бесчестие.

І щодня в храмі й по домах не переставали навчати й звіщати Христа Ісуса.

И всякий день в храме и по домам не переставали учить и благовествовать об Иисусе Христе.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

31 десница — правая рука.

« 4 глава 6 глава »