Филиппийцам 2 глава

Послание к Филиппийцам апостола Павла
Синодальный перевод → Пераклад П. Татарыновіча

 
 

Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое милосердие и сострадательность,
 
Калі, восьжа, ёсьць якое суцяшэнне ў Хрыстусе, якая патоля ў любасьці, якая супольнасьць духа, калі ёсьць спачуцьцё сэрца,

то дополните мою радость: имейте одни мысли, имейте ту же любовь, будьте единодушны и единомысленны;
 
то давяршэце маю радасьць: будучы з’адзіненымі той самай думкай, той самай любасьцяй, аднадушнасьцяй і згодлівасьцяй;

ничего не делайте по любопрению или по тщеславию, но по смиренномудрию почитайте один другого высшим себя.
 
не рабеце нічога пад уплывам спрэчкі, ці дзеля пустахвальства, але ў пакорлівасьці уважаючы адзін другога за сябе вышэйшым.

Не о себе только каждый заботься, но каждый и о других.
 
Не аб сабе тоьлкі турбуйся кажны, але і аб другіх.

Ибо в вас должны быть те же чувствования, какие и во Христе Иисусе:
 
Тое хай думаецца ў вас, што і ў Хрыстусе Езусе:

Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу;
 
Ён, будучы ў натуры Божай, ня лічыў узурпацыяй быць роўным Богу,

но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек;
 
а вынішчыў сябе самога, прыняўшы натуру слугі, стаючыся падобным да людзей і дзеля свайго спосабу жыцьця прызнаны чалавекам;

смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной.
 
унізіў сябе, стаўшыся паслушным аж да сьмерці, крыжовай сьмерці.

Посему и Бог превознёс Его и дал Ему имя выше всякого имени,
 
Таму Бог яго й вывышыў ды даў яму імя,

дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних,
 
каб перад іменням Езуса кланілася ўсякае калена неба, зямлі й падзем’я

и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.
 
ды каб усякі язык вызнаваў, што Езус Хрыстус Усеспадарам ёсьць у хвале Бога Айца.

Итак, возлюбленные мои, как вы всегда были послушны, не только в присутствии моём, но гораздо более ныне во время отсутствия моего, со страхом и трепетом совершайте своё спасение,
 
Тады вось, мілыя мае, як-то заўсёды вы былі паслушныя з тропатнай боязьзю турбуйцеся аб збаўленні вашым не анно пры маей прысутнасці, але йшчэ болей цяпер, калі мяне між вамі няма;

потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению.
 
бо то Бог ёсьць той, што выклікае ў вас і хацець і выконываць водле ягонай упадобы.

Всё делайте без ропота и сомнения,
 
Усё рабеце без наракання і мудравання,

чтобы вам быть неукоризненными и чистыми, чадами Божиими непорочными среди строптивого и развращённого рода, в котором вы сияете, как светила в мире,
 
каб быць біззаганнымі й шчырымі нявіннымі дзяцьмі Божымі сярод крывадушнага й разбэшчанага роду, ў якім вы зіяеце моў сьветачы на свеце,

содержа слово жизни, к похвале моей в день Христов, что я не тщетно подвизался и не тщетно трудился.
 
захоўваючы слова жыцьця на пахвалу мне ў дзень Хрыстуса, што не надарма я бег, не дарма працаваў.

Но если я и соделываюсь жертвою за жертву и служение веры вашей, то радуюсь и сорадуюсь всем вам.
 
Але хоцьбы я мусеў на’т кроў праліць маю на ахвяру і паслугу веры вашай, я радуюся й весялюся з усімі вамі;

О сём самом и вы радуйтесь и сорадуйтесь мне.
 
з гэтагаж і вы цешцеся й весялецеся зы мною.

Надеюсь же в Господе Иисусе вскоре послать к вам Тимофея, дабы и я, узнав о ваших обстоятельствах, утешился духом.
 
Спадзяюся ў Езусе Усеспадару хутка паслаць вам Тыматэя, каб і мне было лягчэй на душы, як аб вас даведаюся.

Ибо я не имею никого равно усердного, кто бы столь искренно заботился о вас,
 
Ня маю бо нікога так аднадушнага, што гэтак шчыра дбаўбы аб вас;

потому что все ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу.
 
бо ўсе шукаюць толькі свайго, а не Езусавага Хрыстусавага.

А его верность вам известна, потому что он, как сын отцу, служил мне в благовествовании.
 
Вернасьць яго вам ведамая: ён-жа, як сын бацьку, служыў мне ў Эванэліі.

Итак, я надеюсь послать его тотчас же, как скоро узнаю, что будет со мною.
 
Спадзяюся восьжа вам яго выслаць, як толькі даведаюся, што будзе зы мною.

Я уверен в Господе, что и сам скоро приду к вам.
 
Ды й надзеюся ў Богу і сам незабаўна прыбыць.

Впрочем, я почёл нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, а вашего посланника и служителя в нужде моей,
 
Зрэшы, я ўважаў патрэбным паслаць да вас Эпафрадыта, брата й супрацоўніка ды субарацьбіта майго, а вашага высланца й услужніка ў маей патрэбе;

потому что он сильно желал видеть всех вас и тяжко скорбел о том, что до вас дошёл слух о его болезни.
 
ён бо жадаў бачыць усіх вас і тужыў, што вы дачуліся аб ягонай хваробе.

Ибо он был болен при смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.
 
Іставетна ён быў цяжка, ледзь не насьмерць, занядужаў, але Бог над ім зьлітаваўся, ды й ня тоькі над ім, але й нада мною, каб ня меў я журбы над журбою.

Посему я скорее послал его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и я был менее печален.
 
Таму я й паслаў яго вам, каб вы зноў убачыўшы яго, суцешыліся, дый каб і я быў менш сумны.

Примите же его в Господе со всякою радостью, и таких имейте в уважении,
 
Прыміцеж яго з усякай радасьцяй у Богу ды майце гэткіх у чэсьці;

ибо он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, дабы восполнить недостаток ваших услуг мне.
 
ён-жа за справу Хрыстуса быў блізкі сьмерці, выстаўляючы жыцьцё на небясьпеку,

Примечания:

 
Синодальный перевод
15 чадами — детьми.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.