Филиппийцам 2 глава

Послание к Филиппийцам апостола Павла
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое милосердие и сострадательность,

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

то дополните мою радость: имейте одни мысли, имейте ту же любовь, будьте единодушны и единомысленны;

то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

ничего не делайте по любопрению или по тщеславию, но по смиренномудрию почитайте один другого высшим себя.

Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

Не о себе только каждый заботься, но каждый и о других.

майте на увазі користь не власну, а радше інших.

Ибо в вас должны быть те же чувствования, какие и во Христе Иисусе:

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу;

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек;

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной.

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.

Посему и Бог превознёс Его и дал Ему имя выше всякого имени,

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

дабы пред именем Иисуса преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних,

щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.

і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Итак, возлюбленные мои, как вы всегда были послушны, не только в присутствии моём, но гораздо более ныне во время отсутствия моего, со страхом и трепетом совершайте своё спасение,

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

потому что Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению.

бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

Всё делайте без ропота и сомнения,

Усе робіть без нарікання і мудрування,

чтобы вам быть неукоризненными и чистыми, чадами Божиими непорочными среди строптивого и развращённого рода, в котором вы сияете, как светила в мире,

щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

содержа слово жизни, к похвале моей в день Христов, что я не тщетно подвизался и не тщетно трудился.

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

Но если я и соделываюсь жертвою за жертву и служение веры вашей, то радуюсь и сорадуюсь всем вам.

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

О сём самом и вы радуйтесь и сорадуйтесь мне.

Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

Надеюсь же в Господе Иисусе вскоре послать к вам Тимофея, дабы и я, узнав о ваших обстоятельствах, утешился духом.

Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

Ибо я не имею никого равно усердного, кто бы столь искренно заботился о вас,

Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

потому что все ищут своего, а не того, что угодно Иисусу Христу.

бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

А его верность вам известна, потому что он, как сын отцу, служил мне в благовествовании.

Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

Итак, я надеюсь послать его тотчас же, как скоро узнаю, что будет со мною.

Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Я уверен в Господе, что и сам скоро приду к вам.

А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

Впрочем, я почёл нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, а вашего посланника и служителя в нужде моей,

Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

потому что он сильно желал видеть всех вас и тяжко скорбел о том, что до вас дошёл слух о его болезни.

бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.

Ибо он был болен при смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.

Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

Посему я скорее послал его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и я был менее печален.

Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

Примите же его в Господе со всякою радостью, и таких имейте в уважении,

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

ибо он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, дабы восполнить недостаток ваших услуг мне.

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

Примечания:

Синодальный перевод

15 чадами — детьми.

« 1 глава 3 глава »