Филиппийцам 2 глава

Послание к Филиппийцам святого апостола Павла
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Хоменка

Итак, если есть какое утешение во Христе, если есть какая отрада любви, если есть какое общение духа, если есть какое сострадание и милосердие, —

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

доведите мою радость до полноты, так чтобы мыслить вам одно и то же, имея одну и ту же любовь, будучи единодушны и единомысленны,

то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

ничего не делая из-за соперничества, ни из-за тщеславия, но в смирении почитая друг друга выше себя,

Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

каждый преследуя не собственную выгоду, но и выгоду других.

майте на увазі користь не власну, а радше інших.

Имейте между собой те же мысли, что и во Христе Иисусе,

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

Который, будучи в образе Божием, не счёл для Себя хищением быть равным Богу,

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

но уничижил Себя, приняв образ раба, быв в подобии человеческом и по виду став как человек.

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

Он смирил Себя, быв послушным до смерти, и смерти крестной.

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.

Потому и Бог превознёс Его и даровал Ему Имя, которое выше всякого имени,

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

чтобы во имя Иисуса преклонилось всякое колено небесных и земных и преисподних,

щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

и всякий язык исповедал, что Иисус Христос — Господь, во славу Бога Отца.

і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Итак, возлюбленные мои, раз вы всегда были послушны, то, — не только как в моем присутствии, но гораздо больше теперь в мое отсутствие, — совершайте свое спасение со страхом и трепетом,

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

ибо это Бог действует в вас, производя и хотение и действие, по Своему благоволению.

бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

Всё делайте без ропота и сомнения,

Усе робіть без нарікання і мудрування,

чтобы быть вам неукоризненными и чистыми, детьми Божиими непорочными, среди рода порочного и развращенного, в котором вы сияете как светила в мире,

щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

содержа слово жизни мне в похвалу в день Христов, что я не впустую бежал и не впустую потрудился.

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

Но, если я и становлюсь жертвенным возлиянием к жертве и служению вере вашей, то я радуюсь и радуюсь со всеми вами.

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

Также и вы радуйтесь и радуйтесь со мной.

Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

Надеюсь же в Господе Иисусе скоро послать к вам Тимофея, чтобы и мне ободриться, узнав о ваших обстоятельствах.

Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

Ибо у меня нет никого подобного ему, кто по-настоящему позаботится о ваших делах.

Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

Ибо все ищут своего, не того, что принадлежит Христу Иисусу.

бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

А как он показал себя, вы знаете, потому что он вместе со мной, как сын с отцом, послужил Евангелию.

Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

Итак я надеюсь послать его тотчас же, как только мне будет видно, как обстоят мои дела;

Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

но я уверен в Господе, что и сам скоро приду.

А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

Но я счёл нужным послать к вам Епафродита, брата и сотрудника и сподвижника моего, вашего же посланника и служителя в нужде моей,

Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

так как он стремился ко всем вам и не находил себе покоя, потому что вы услышали о его болезни.

бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.

И была ведь болезнь его к смерти; но Бог помиловал его, и не его только, но и меня, чтобы не прибавилась мне печаль к печали.

Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

Итак я поспешил послать его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и у меня было меньше печали.

Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

Примите же его в Господе со всякой радостью и таких, как он, имейте в почете,

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

потому что он за дело Христово был близок к смерти, подвергая опасности жизнь, чтобы, служа мне, восполнить ваше отсутствие.

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

« 1 глава 3 глава »