Наум 3 глава

Книга пророка Наума
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Горе городу кровей! весь он полон обмана и убийства; не прекращается в нём грабительство.

Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, — здирству кінця не видно!

Слышны хлопанье бича и стук крутящихся колёс, ржание коня и грохот скачущей колесницы.

Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці.

Несётся конница, сверкает меч, и блестят копья; убитых множество и груды трупов: нет конца трупам, спотыкаются о трупы их.

Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища; сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, — всі спотикаються об трупи.

Это — за многие блудодеяния развратницы приятной наружности, искусной в чародеянии, которая блудодеяниями своими продаёт народы и чарованиями своими — племена.

А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім'ї — чарами своїми.

Вот, Я — на тебя! говорит Господь Саваоф. И подниму на лицо твоё края одежды твоей и покажу народам наготу твою и царствам срамоту твою.

Оце я проти тебе, — слово Господа сил. Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам — твій сором.

И забросаю тебя мерзостями, сделаю тебя презренною и выставлю тебя на позор.

Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх.

И будет то, что всякий, увидев тебя, побежит от тебя и скажет: «разорена Ниневия! Кто пожалеет о ней? где найду я утешителей для тебя?»

І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія! Хто її пожаліє? Де мені для неї утішителів шукати?»

Разве ты лучше Но-Аммона, находящегося между реками, окружённого водою, которого вал было море, и море служило стеною его?

Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром?

Ефиопия и Египет с бесчисленным множеством других служили ему подкреплением; Копты и Ливийцы приходили на помощь тебе.

Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було; Пут та Лівія — його помічниками.

Но и он переселён, пошёл в плен; даже и младенцы его разбиты на перекрёстках всех улиц, а о знатных его бросали жребий, и все вельможи его окованы цепями.

Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць; на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани.

Так и ты — опьянеешь и скроешься; так и ты будешь искать защиты от неприятеля.

Ти теж уп'єшся, будеш непритомна; ти теж шукатимеш від ворога притулку.

Все укрепления твои подобны смоковнице со спелыми плодами: если тряхнуть их, то они упадут прямо в рот желающего есть.

Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із'їсти хоче.

Вот, и народ твой, как женщины у тебя: врагам твоим настежь отворятся ворота земли твоей, огонь пожрёт запоры твои.

Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе! Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви.

Начерпай воды на время осады; укрепляй крепости твои; пойди в грязь, топчи глину, исправь печь для обжигания кирпичей.

Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині. Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини.

Там пожрёт тебя огонь, посечёт тебя меч, поест тебя, как гусеница, хотя бы ты умножился, как гусеница, умножился, как саранча.

Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь! Множись, як сарана!

Купцов у тебя стало более, нежели звёзд на небе; но эта саранча рассеется и улетит.

Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі! Гусінь розсіється і розлетиться.

Князья твои — как саранча, и военачальники твои — как рои мошек, которые во время холода гнездятся в щелях стен, и когда взойдёт солнце, то разлетаются, и не узнаешь места, где они были.

Твої князі, неначе сарана; твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, — але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати.

Спят пастыри твои, царь Ассирийский, покоятся вельможи твои; народ твой рассеялся по горам, и некому собрать его.

Поснули пастирі твої, асирійський царю! Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати.

Нет врачевства для раны твоей, болезненна язва твоя. Все, услышавшие весть о тебе, будут рукоплескать о тебе, ибо на кого не простиралась беспрестанно злоба твоя?

На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя! Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба!

« 2 глава 1 глава »