1 Царств 18 глава

Первая книга Царств
Синодальный перевод → Переклад Куліша та Пулюя

Когда кончил Давид разговор с Саулом, душа Ионафана прилепилась к душе его, и полюбил его Ионафан, как свою душу.

Як скінчив же він розмову з Саулом, прихилилось серце Йонатана до його, і влюбив його Йонатан як свою душу.

И взял его Саул в тот день и не позволил ему возвратиться в дом отца его.

Саул же взяв його того ж дня до себе і не дозволив йому вже вертатись у батьківську господу.

Ионафан же заключил с Давидом союз, ибо полюбил его, как свою душу.

І ввійшов Йонатан з Давидом у побратимство, бо влюбив його як свою душу.

И снял Ионафан верхнюю одежду свою, которая была на нём, и отдал её Давиду, также и прочие одежды свои, и меч свой, и лук свой, и пояс свой.

І зняв Йонатан верхню одежу з себе та й оддав Давидові, до того ж і иншу одїж свою, ба й меча й лука й пояса свого.

И Давид действовал благоразумно везде, куда ни посылал его Саул, и сделал его Саул начальником над военными людьми; и это понравилось всему народу и слугам Сауловым.

І справлявсь Давид розважно всюди, куди й нї посилав його Саул, так що Саул поставив його отаманом над військовими людьми, і влюбив його ввесь люд і самі прибічники Саулові.

Когда они шли, при возвращении Давида с победы над Филистимлянином, то женщины из всех городов Израильских выходили навстречу Саулу царю с пением и плясками, с торжественными тимпанами и с кимвалами.

Та як ійшли вони додому і вертавсь Давид подужавши Филистія, то виходило тодї з усїх Ізрайлевих городів жіноцтво на стрічу цареві Саулові, танцючи й сьпіваючи під веселу гру бубнів та цимбал,

И восклицали игравшие женщины, говоря: Саул победил тысячи, а Давид — десятки тысяч!

І викликало жіноцтво приграваючи: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч.

И Саул сильно огорчился, и неприятно было ему это слово, и он сказал: Давиду дали десятки тысяч, а мне тысячи; ему недостаёт только царства.

І розсердився Саул вельми, і не до вподоби було йому се слово, і сказав він: Давидові присьпівано десятки тисяч, а менї тисячі; йому не стає ще хиба царства.

И с того дня и потом подозрительно смотрел Саул на Давида.

І позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше.

И было на другой день: напал злой дух от Бога на Саула, и он бесновался в доме своём, а Давид играл рукою своею на струнах, как и в другие дни; в руке у Саула было копьё.

На другий же день найшов злий дух від Бога на Саула, і був він не при собі в палатї: Давид же пригравав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руцї.

И бросил Саул копьё, подумав: пригвожду Давида к стене; но Давид два раза уклонился от него.

І метнув Саул списа, думаючи: Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу.

И стал бояться Саул Давида, потому что Господь был с ним, а от Саула отступил.

І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула.

И удалил его Саул от себя и поставил его у себя тысяченачальником, и он выходил и входил пред народом.

І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом.

И Давид во всех делах своих поступал благоразумно, и Господь был с ним.

І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь.

И Саул видел, что он очень благоразумен, и боялся его.

А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його;

А весь Израиль и Иуда любили Давида, ибо он выходил и входил пред ними.

А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.

И сказал Саул Давиду: вот старшая дочь моя, Мерова; я дам её тебе в жену, только будь у меня храбрым и веди войны Господни. Ибо Саул думал: пусть не моя рука будет на нём, но рука Филистимлян будет на нём.

І промовив Саул Давидові: Ось тобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тількі ж мусиш менї бути хоробрим і Господнї бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому.

Но Давид сказал Саулу: кто я, и что жизнь моя и род отца моего в Израиле, чтобы мне быть зятем царя?

Давид же відказав Саулові: Хто я такий, або що за життє моє та рід батька мого в Ізраїлї, щоб менї зятьом твоїм бути?

А когда наступило время отдать Мерову, дочь Саула, Давиду, то она выдана была в замужество за Адриэла из Мехолы.

Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку.

Но Давида полюбила другая дочь Саула, Мелхола; и когда возвестили об этом Саулу, то это было приятно ему.

Та полюбила Давида друга дочка Саулова, Мелхола, і як сповіщено про се Саула, задовольнило воно його.

Саул думал: отдам её за него, и она будет ему сетью, и рука Филистимлян будет на нём. И сказал Саул Давиду: через другую ты породнишься ныне со мною.

Саул бо думав: Оддам її за його, щоб вона була йому сїттю, і щоб Филистії наложили руку на його. От і заявив Саул Давидові: Через другу будеш оце моїм зятем.

И приказал Саул слугам своим: скажите Давиду тайно: вот, царь благоволит к тебе, и все слуги его любят тебя; итак, будь зятем царя.

І переказав Саул Давидові через дворян своїх: Перемовтесь потай з Давидом таким робом: Царь прихилен до тебе і всї прибічники його вподобали тебе; так тобі можна царським зятем бути.

И передали слуги Сауловы в уши Давиду все слова эти. И сказал Давид: разве легко кажется вам быть зятем царя? я — человек бедный и незначительный.

І передали слуги Саулові в слух Давидів усї ті слова; Давид же відказує: Чи то ж вам здається малою річчю зробитись царським зятем, бувши вбогим і малим чоловіком?

И донесли Саулу слуги его и сказали: вот что говорит Давид.

І пересказали дворяне Саулові: Так і так сказав Давид.

И сказал Саул: так скажите Давиду: царь не хочет вена, кроме ста краеобрезаний Филистимских, в отмщение врагам царя. Ибо Саул имел в мыслях погубить Давида руками Филистимлян.

І повелїв Саул: Скажіте Давидові так: Царь не бажає нїякого весільнього гостинця, опріч сотнї Филистійських переднїх шкірочок, щоб помститись над царськими ворогами. Саул же міркував про те, як би згубити Давида з сьвіту Филистійською рукою.

И пересказали слуги его Давиду эти слова, и понравилось Давиду сделаться зятем царя.

Як же дворяне його сповістили про се Давида, то Давида задоволило се, щоб стати царським зятем.

Ещё не прошли назначенные дни, как Давид встал и пошёл сам и люди его с ним, и убил двести человек Филистимлян, и принёс Давид краеобрезания их, и представил их в полном количестве царю, чтобы сделаться зятем царя. И выдал Саул за него Мелхолу, дочь свою, в замужество.

Ще назначені днї не минули, а Давид зладивсь і пійшов із людьми своїми в дорогу, та й убив між Филистіями двістї чоловіка, і принїс Давид їх передні шкірочки, та й поклав їх повну лїчбу перед царем, щоб йому зробитись царським зятем. І оддав йому Саул свою дочку Мелхолу за жінку.

И увидел Саул и узнал, что Господь с Давидом и что Мелхола, дочь Саула, любила Давида.

І бачив Саул і спізнав, що Господь є з Давидом, і що ввесь Ізраїль його любить, та що й Мелхола, дочка Саулова, його любить,

И стал Саул ещё больше бояться Давида и сделался врагом его на всю жизнь.

То почав Саул іще більше боятись Давида. От і зробився Саул ворогом Давидовим довіку.

И когда вожди Филистимские вышли на войну, Давид, с самого выхода их, действовал благоразумнее всех слуг Сауловых, и весьма прославилось имя его.

І як двинули Филистійські воєводи в поле, то Давид від самого часу їх виходу поводивсь розважнїйше над усїх слуг Саулових, так що його імя велико вславилось.

Примечания:

Синодальный перевод

25 вено — плата, выкуп, приданое, что дано невесте в дар, к венцу.

« 17 глава 19 глава »