Числа 14 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Переклад Куліша та Пулюя → Синодальный перевод (СВ)

І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.

И подняло все общество вопль, и плакал народ всю ту ночь;

І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.

и роптали на Моисея и Аарона все сыны Израилевы, и все общество сказало им: «О, если бы мы умерли в земле египетской или умерли бы в пустыне этой!

І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?

И для чего Господь ведет нас в землю эту, чтобы мы пали от меча? Жены наши и дети наши достанутся в добычу врагам; не лучше ли нам возвратиться в Египет?»

І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?

И сказали друг другу: «Поставим себе начальника и возвратимся в Египет».

І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.

И пали Моисей и Аарон на лица свои пред всем собранием общества сынов Израилевых.

А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,

И Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, из осматривавших землю, разодрали одежды свои

І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.

и сказали всему обществу сынов Израилевых: «Земля, которую мы проходили для осмотра, очень-очень хороша;

Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.

если Господь милостив к нам, то введет нас в землю эту и даст нам ее — эту землю, в которой течет молоко и мед;

Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!

только против Господа не восставайте и не бойтесь народа земли этой, ибо он достанется нам на съедение: защиты у них не стало, а с нами Господь; не бойтесь их».

І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.

И сказало все общество: «Побить их камнями!» Но слава Господа явилась в облаке в скинии собрания всем сынам Израилевым.

І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?

И сказал Господь Моисею: «Доколе будет раздражать Меня народ этот? И доколе будет он не верить Мне при всех знамениях, которые делал Я среди него?

Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.

Поражу его язвой и истреблю его и произведу от тебя народ многочисленнее и сильнее его».

І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;

Но Моисей сказал Господу: «Услышат египтяне, из среды которых Ты силой Твоей вывел народ этот,

І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.

и скажут жителям земли этой, которые слышали, что Ты, Господь, находишься среди народа этого и что Ты, Господь, даешь им видеть Себя лицом к лицу, и облако Твое стоит над ними, и Ты идешь пред ними днем в столбе облачном, а ночью в столбе огненном;

А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:

и если Ты истребишь народ этот, как одного человека, то народы, которые слышали славу Твою, скажут:

Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.

„Господь не мог ввести народ этот в землю, которую Он с клятвой обещал ему, а потому и погубил его в пустыне“.

Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:

Итак, да возвеличится сила Господа, как Ты сказал, говоря:

Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.

„Господь долготерпелив и многомилостив, прощающий беззакония и преступления и не оставляющий без наказания, но наказывающий беззаконие отцов в детях до третьего и четвертого рода“.

Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!

Прости грех народу этому по великой милости Твоей, как Ты прощал народ этот от Египта доселе».

І рече Господь: Прощаю по слову твому.

И сказал Господь Моисею: «Прощаю по слову твоему;

Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

но жив Я, и славы Господней полна вся земля.

Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,

Все, которые видели славу Мою и знамения Мои, сделанные Мною в Египте и в пустыне, и искушали Меня уже десять раз, и не слушали гласа Моего,

Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.

не увидят земли, которую Я с клятвой обещал отцам их; все, раздражавшие Меня, не увидят ее.

Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.

Но раба Моего Халева, за то что в нем был иной дух и он совершенно повиновался Мне, введу в землю, в которую он ходил, и семя его наследует ее.

Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.

Амаликитяне и хананеи живут в долине; завтра обратитесь и идите в пустыню к Чермному морю».

І рече Господь Мойсейові й Аронові:

И сказал Господь Моисею и Аарону, говоря:

Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.

«Доколе злому обществу этому роптать на Меня? Ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на Меня, Я слышу.

Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.

Скажи им: „Живу Я, говорит Господь; как говорили вы вслух Мне, так и сделаю вам;

В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.

в пустыне этой падут тела ваши, и все вы исчисленные, сколько вас числом, от двадцати лет и выше, которые роптали на Меня,

Опріч Калеба Єфуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.

не войдете в землю, на которой Я, подъемля руку Мою, клялся поселить вас, кроме Халева, сына Иефоннии, и Иисуса, сына Навина.

Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.

Детей ваших, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, Я введу туда, и они узнают землю, которую вы презрели,

Ви ж поляжете трупом в сьому степу;

а ваши трупы падут в пустыне этой.

А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.

А сыновья ваши будут кочевать в пустыне сорок лет и будут нести наказание за блудодейство ваше, доколе не погибнут все тела ваши в пустыне;

По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.

по числу сорока дней, в которые вы осматривали землю, вы понесете наказание за грехи ваши сорок лет, год за день, дабы вы познали, что значит быть оставленным Мною.

Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.

Я, Господь, говорю и так и сделаю со всем этим злым обществом, восставшим против Меня: в пустыне этой все они погибнут и перемрут“».

І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.

И те, которых посылал Моисей для осмотра земли и которые, возвратившись, возмутили против него все это общество, распуская худую молву о земле,

Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.

эти, распустившие худую молву о земле, умерли, быв поражены пред Господом.

Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.

Только Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, остались живы из тех мужей, которые ходили осматривать землю.

І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.

И сказал Моисей слова эти перед всеми сынами Израилевыми, и народ сильно опечалился.

І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.

И, встав рано поутру, пошли на вершину горы, говоря: «Вот, мы пойдем на то место, о котором сказал Господь, ибо мы согрешили».

І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!

Моисей сказал: «Почему вы преступаете повеление Господне? Это будет безуспешно;

Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;

не ходите, ибо нет среди вас Господа, чтобы не поразили вас враги ваши;

Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.

ибо амаликитяне и хананеи там перед вами, и вы падете от меча, потому что вы отступили от Господа, и не будет с вами Господа».

Та з'осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амалекії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.

Но они дерзнули подняться на вершину горы; ковчег же завета Господнего и Моисей не оставляли стана.

« 13 глава 15 глава »