Повторення 1 глава

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону
Переклад Куліша та Пулюя → Синодальный перевод (СВ)

Се слова, що промовляв Мойсей до всього Ізраїля по сїм боцї Йорданї, в степу, на поділлї, проти Червоного моря, між Параном і Тофельом і Лабаном і Газеротом і Ди-Сагабом.

Вот слова, которые говорил Моисей всем израильтянам за Иорданом, в пустыне, на равнине против Суфа, между Фараном, и Тофелом, и Лаваном, и Асирофом, и Дизагавом,

Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї.

на расстоянии одиннадцати дней пути от Хорива, по дороге от горы Сеир к Кадес-Варни.

І сталося в сороковому роцї, в одинайцятому місяцї, на первий день місяця, що промовляв Мойсей до синів Ізраїля усе, що Господь заповідав йому про них.

В первый день одиннадцатого месяца сорокового года говорил Моисей всем сынам Израилевым все, что заповедал ему Господь о них.

Після того, як він побив Сигона, царя Аморійського, та Ога, царя Базанського, що жив в Астаротї і в Єдреї.

По убиении им Сигона, царя аморрейского, который жил в Есевоне, и Ога, царя васанского, который жил в Аштерофе в Едрее,

По тїм боцї Йорданї, в Моаб землї, почав Мойсей викладати закон сей, говорючи:

за Иорданом, в земле моавитской, начал Моисей изъяснять закон этот и сказал:

Господь, Бог наш, промовив до нас на Горебі так:

«Господь, Бог наш, говорил нам на Хориве и сказал: „Полно вам жить на горе этой!

Доволї побули ви під сією горою: Обернїтесь і рушайте та й ідїть до гори Аморіїв і до всїх сусїдів їх на поділлї, по горах і по долинах і на полуднї і на березї моря, в Канаан землю і до Либану, аж до великої ріки, до ріки Евфрата.

Обратитесь, отправьтесь в путь и пойдите на гору аморреев и ко всем соседям их, на равнину, на гору, на низкие места, и на южный край, и к берегам моря, в землю ханаанскую и к Ливану, даже до реки великой, реки Евфрат.

Дивітесь, надїлив я вам сю землю; ідїть і займіть землю, що про неї клявсь Господь батькам вашим, Авраамові, Ізаакові і Яковові, що оддасть їм і насїнню їх по них.

Вот Я даю вам землю эту, пойдите, возьмите в наследие землю, которую Господь с клятвою обещал дать отцам вашим — Аврааму, Исааку и Иакову, им и потомству их“.

І того часу промовив я до вас так: Не здолїю один вести вас.

И я сказал вам в то время: „Не могу один водить вас.

Господь, Бог ваш, намножив вас, і нинї ви лїчбою як зорі небесні стали.

Господь, Бог ваш, размножил вас, и вот вы ныне многочисленны, как звезды небесные;

Господь, Бог ваш, нехай прибавить до вас тисячу разів стілько, скілько вас тепер є, і нехай благословить вас, як говорив про вас!

Господь, Бог отцов ваших, да умножит вас в тысячу крат против того, сколько вас теперь, и да благословит вас, как Он говорил вам.

Як би міг я один нести тягарі ваші і журбу вашу і сварки ваші?

Как же мне одному носить тягости ваши, бремена ваши и распри ваши?

Возьміть собі людей мудрих, і що знаєте їх, по ваших поколїннях, щоб я поставив їх головами над вами.

Изберите себе по коленам вашим мужей мудрых, разумных и испытанных, и я поставлю их начальниками вашими“.

І відказали ви менї кажучи: Добре так буде, як ти вчинити кажеш.

Вы отвечали мне и сказали: „Хорошее дело велишь ты сделать“.

І взяв я голови з поколїнь ваших, людей мудрих і знаточних, і поставив їх головами над вами, тисячниками і сотниками і пятьдесятниками і десятниками, і правителями поколїнь ваших.

И взял я главных из колен ваших, мужей мудрых и испытанных, и сделал их начальниками над вами, тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками, десятиначальниками и надзирателями по коленам вашим.

І заповідав я суддям вашим того часу так: Вислуховуйте змагання між братами вашими і судїте праведно між чоловіком і братом його, і між ним і приходнем, що в його.

И дал я повеление судьям вашим в то время, говоря: „Выслушивайте братьев ваших и судите справедливо как брата с братом, так и пришельца его.

Не вважати мете на лиця судячи; як малого, так і великого вислуховуйте, нї перед ким не бійтесь, бо суд Божий. А котра справа за важка для вас, передавайте до мене, щоб я вислухав її.

Не различайте лиц на суде; как малого, так и великого выслушивайте. Не бойтесь лица человеческого, ибо суд — дело Божие; а дело, которое для вас трудно, доводите до меня, и я выслушаю его“.

І заповідав я вам того часу все, що чинити маєте.

И дал я вам в то время повеления обо всем, что надлежит вам делать.

І рушили ми від Гореба та й пійшли, як заповідав нам Господь, Бог наш, усїм оцїм великим і страшним степом, що вбачали ви, та й прийшли в Кадес-Барне.

И отправились мы от Хорива, и шли по всей этой великой и страшной пустыне, которую вы видели, по пути к горе Аморрейской, как повелел Господь, Бог наш, и пришли в Кадес-Варни.

І промовив я до вас: Дойшли ви до гір Аморіїв, що дав нам їх Господь, Бог наш.

И сказал я вам: „Вы пришли к горе аморреев, которую Господь, Бог наш, дает нам;

Глань, Господь, Бог твій, надїлив тобі сю землю; ійди, займи її, як казав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійсь і не падай духом!

вот, Господь, Бог твой, отдает тебе землю эту, иди возьми ее во владение, как говорил тебе Господь, Бог отцов твоих, не бойся и не ужасайся“.

Но всї ви приступили до мене і мовляли: Пошлемо поперед людей, щоб розгледїли нам сю землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись, і на які городи йти нам.

Но вы все подошли ко мне и сказали: „Пошлем пред собою людей, чтобы они исследовали нам землю и принесли нам известие о дороге, по которой идти нам, и о городах, в которые идти нам“.

І добре було по моїй думцї се дїло; і взяв я зміж вас дванайцять чоловіка, по чоловікові з поколїння.

Слово это мне понравилось, и я взял из вас двенадцать человек, по одному человеку от каждого колена.

І рушили вони і знялись на гори, та й дійшли до Єколь-долини, та й розгледїли землю.

Они пошли, взошли на гору, и дошли до долины Есхол, и обозрели ее,

І набравши плодів землї, спустились вони до нас. І принесли нам вістку кажучи: Добра земля, що дає нам Господь, Бог наш.

и взяли в руки свои плодов земли и доставили нам, и принесли нам известие и сказали: „Хороша земля, которую Господь, Бог наш, дает нам“.

Та не хотїли ви ійти і противились слову Господа, Бога вашого.

Но вы не захотели идти и воспротивились повелению Господа, Бога вашего,

І стали ви бурмотїти по наметах ваших, мовляючи: Зненавидїв нас Господь і вивів нас із Египецької землї, щоб нас віддати в руки Аморіям та й вигубити нас.

и роптали в шатрах ваших и говорили: „Господь по ненависти к нам вывел нас из земли египетской, чтобы отдать нас в руки аморреев и истребить нас.

Куди нам ійти? Браттє наше взяло нам одвагу сказавши: Люд більший і рослїйший від нас, міста великі і утверджені під небо, і навіть синів Енакових ми там бачили!

Куда мы пойдем? Братья наши расслабили сердце наше, говоря: "Народ тот больше (многочисленнее) и выше нас, города там большие и с укреплениями до небес, да и сынов Енаковых видели мы там"“.

Тодї промовив я до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

И я сказал вам: „Не страшитесь и не бойтесь их;

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він воювати ме за вас, як се вчинив в Египецькій землї перед очима вашими.

Господь, Бог ваш, идет перед вами; Он будет сражаться за вас, как Он сделал с вами в Египте, перед глазами вашими,

І в степу, де бачив єси, що Господь, Бог твій, нїс тебе, як чоловік носить сина свого, по всїй дорозї, що нею йшли ви, поки дійшли до місця сього.

и в пустыне этой, где, как ты видел, Господь, Бог твой, носил тебя, как человек носит сына своего, на всем пути, которым вы проходили до пришествия вашего на это место“.

Та не вірували ви Господеві, Богу вашому,

Но и при этом вы не верили Господу, Богу вашему,

Що йшов поперед вами в дорозї, щоб вишукати вам місце, де можна вам отаборитись; поночі в поломї, щоб бачити вам дорогу, що нею йшли ви, а за дня у хмарі.

Который шел перед вами путем — искать вам места, где остановиться вам, ночью в огне, чтобы указывать вам дорогу, по которой идти, а днем в облаке.

І почув Господь голос ваших розмов, і запалав гнївом, і поклявся словами:

И Господь Бог услышал слова ваши, и разгневался, и поклялся, говоря:

Не бачити ме нїхто з сїх людей, із сього злого кодла тієї доброї землї, що я клявся дати батькам вашим,

„Никто из людей этих, из этого злого рода, не увидит доброй земли, которую Я клялся дать отцам вашим.

Окрім Калеба Єфуненка! Він бачити ме її, і дам йому і синам його землю, по котрій ступав, він бо зовсїм йшов слїдом за Господом.

Только Халев, сын Иефоннии, увидит ее; ему дам Я землю, по которой он проходил, и сыновьям его за то, что он повиновался Господу“.

І на мене теж розгнївивсь Господь кажучи:

И на меня прогневался Господь за вас, говоря: „И ты не войдешь туда;

І ти не прийдеш туди! Йозей Нуненко, що стоїть перед тобою, він прийде туди; утверди його, він бо має віддати її в наслїддє Ізрайлеві.

Иисус, сын Навина, который при тебе, он войдет туда; его утверди, ибо он введет Израиля во владение ею;

А дїточки ваші, що про них ви казали: на здобич будуть вони, і сини ваші, що тепер не розберуть ще добра від зла, вони прийдуть туди, і їм дам її, і вони запанують над нею.

дети ваши, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, и сыновья ваши, которые не знают ныне ни добра, ни зла, они войдут туда, им дам ее, и они овладеют ею;

Ви ж повернїтесь і рушайте в степ, в дорогу Червоного моря!

а вы обратитесь и отправьтесь в пустыню по дороге к Чермному морю“.

І відказали ви й промовили до мене: Согрішили ми перед Господом; пійдемо в гори і бити мемось, як заповідав Господь, Бог наш. І підперезавши кожен з вас зброю свою, пустились ви в гори, не обдумавши.

И вы отвечали тогда и сказали мне: „Согрешили мы пред Господом, пойдем и сразимся, как повелел нам Господь, Бог наш“. И препоясались вы, каждый ратным оружием своим, и безрассудно решились взойти на гору.

І рече менї Господь: Промов до них: Не йдїть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; щоб не побили вас вороги ваші!

Но Господь сказал мне: „Скажи им: "Не всходите и не сражайтесь, потому что нет Меня среди вас, чтобы не поразили вас враги ваши"“.

І промовив я до вас, та ви не послухали; і спротивились ви слову Господньому, і як очайдухи пустились в гори.

И я говорил вам, но вы не послушали и воспротивились повелению Господа и по упорству своему взошли на гору.

І вийшли проти вас Аморії, що жили на горах тих, та й гнались за вами ройом, і розпорошили вас від Сеїру до Горми.

И выступил против вас Аморрей, живший на горе той, и преследовали вас так, как делают пчелы, и поражали вас на Сеире до самой Хормы.

Вернувшись ви стали плакати перед Господом; та не слухав Господь голосу вашого і не вважав на вас.

И возвратились вы, и плакали пред Господом, но Господь не услышал вопля вашего и не внял вам.

І пробували ви в Кадесї довго, лїчивши днї, скільки ви були там.

И пробыли вы в Кадесе много времени, сколько времени вы там были.

« 36 глава 2 глава »