Числа 14 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

І піднялася вся громада, і здійняла голосіння; народ плакав усю ту ніч.

И подняло все общество вопль, и плакал народ всю ту ночь;

Усі ізраїльські сини нарікали на Мойсея і Аарона. Уся громада казала їм: Краще б ми повмирали в Єгипетській землі чи в цій пустелі! О, якби ми повмирали!

и роптали на Моисея и Аарона все сыны Израилевы, и все общество сказало им: «О, если бы мы умерли в земле египетской или умерли бы в пустыне этой!

І навіщо нас Господь вводить у цю землю: щоб нам полягти в битві? Наші жінки й діти стануть здобиччю. Тому, хіба тепер не краще нам повернутися в Єгипет?

И для чего Господь ведет нас в землю эту, чтобы мы пали от меча? Жены наши и дети наши достанутся в добычу врагам; не лучше ли нам возвратиться в Египет?»

І вони говорили один одному: Поставмо собі проводиря та повертаймося в Єгипет!

И сказали друг другу: «Поставим себе начальника и возвратимся в Египет».

Тоді Мойсей з Аароном упали на обличчя перед усією громадою ізраїльських синів,

И пали Моисей и Аарон на лица свои пред всем собранием общества сынов Израилевых.

а Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, — з тих, хто оглядав землю, — роздерли на собі одяг,

И Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, из осматривавших землю, разодрали одежды свои

і говорили до всієї громади ізраїльських синів, кажучи: Земля, що її ми оглянули, є дуже-дуже добра.

и сказали всему обществу сынов Израилевых: «Земля, которую мы проходили для осмотра, очень-очень хороша;

Якщо Господь вибирає нас, то і введе нас у цю землю й дасть її нам, — землю, що тече молоком і медом.

если Господь милостив к нам, то введет нас в землю эту и даст нам ее — эту землю, в которой течет молоко и мед;

Але не будьте відступниками від Господа! Тож ви не лякайтеся народу тієї землі, бо він для нас — пожива. Адже сприятливий час відійшов від них, а серед нас — Господь! Не бійтеся їх!

только против Господа не восставайте и не бойтесь народа земли этой, ибо он достанется нам на съедение: защиты у них не стало, а с нами Господь; не бойтесь их».

Однак уся громада сказала: Закидати їх камінням! Та Господня слава з’явилася в хмарі над наметом свідчення — усім ізраїльським синам.

И сказало все общество: «Побить их камнями!» Но слава Господа явилась в облаке в скинии собрания всем сынам Израилевым.

І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ підбурюватиме Мене? Доки не віритимуть Мені посеред усіх ознак, котрі Я вчинив серед них?

И сказал Господь Моисею: «Доколе будет раздражать Меня народ этот? И доколе будет он не верить Мне при всех знамениях, которые делал Я среди него?

Уражу їх смертю і знищу їх! А тебе й дім твого батька зроблю великим та численним народом, — більшим, ніж цей.

Поражу его язвой и истреблю его и произведу от тебя народ многочисленнее и сильнее его».

Та Мойсей сказав Господу: І почує єгиптянин, що Своєю силою Ти вивів з-поміж них цей народ.

Но Моисей сказал Господу: «Услышат египтяне, из среды которых Ты силой Твоей вывел народ этот,

Але всі, хто живе на цій землі, чули, що Ти є Господом для цього народу, якому з’являєшся віч-на-віч, Господи; і Твоя хмара стала над ними, і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі.

и скажут жителям земли этой, которые слышали, что Ты, Господь, находишься среди народа этого и что Ты, Господь, даешь им видеть Себя лицом к лицу, и облако Твое стоит над ними, и Ты идешь пред ними днем в столбе облачном, а ночью в столбе огненном;

А вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули Твоє Ім’я, говоритимуть, кажучи:

и если Ты истребишь народ этот, как одного человека, то народы, которые слышали славу Твою, скажут:

Оскільки Господь не зміг ввести цей народ в землю, котру їм пообіцяв у клятві, то вигубив його в пустелі.

„Господь не мог ввести народ этот в землю, которую Он с клятвой обещал ему, а потому и погубил его в пустыне“.

А тепер, хай же прославиться Твоя сила, Господи, як Ти сказав, промовляючи:

Итак, да возвеличится сила Господа, как Ты сказал, говоря:

Господь довготерпеливий, дуже милосердний і правдивий; прощає беззаконня, несправедливості й гріхи та жодним чином не вважатиме чистим [1] винного, Котрий воздає за гріхи батьків дітям до третього й четвертого поколінь.

„Господь долготерпелив и многомилостив, прощающий беззакония и преступления и не оставляющий без наказания, но наказывающий беззаконие отцов в детях до третьего и четвертого рода“.

Прости гріх цьому народові за великим Твоїм милосердям, як і був Ти милосердним до них від Єгипту й аж дотепер!

Прости грех народу этому по великой милости Твоей, как Ты прощал народ этот от Египта доселе».

А Господь сказав Мойсеєві: Я ще раз виявлю милосердя до них — за твоїм словом.

И сказал Господь Моисею: «Прощаю по слову твоему;

Але живу Я, і живе Моє Ім’я, і Господня слава наповнить усю землю!

но жив Я, и славы Господней полна вся земля.

Тому всі люди, які бачили Мою славу й ознаки, котрі Я вчинив у Єгипті і в цій пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухалися Мого голосу, —

Все, которые видели славу Мою и знамения Мои, сделанные Мною в Египте и в пустыне, и искушали Меня уже десять раз, и не слушали гласа Моего,

таки не побачать землі, котру Я пообіцяв у клятві їхнім батькам! Але їхні діти, які є тут зі Мною, які не знають ще ні добра, ні зла, усякий недосвідчений та молодий, — цим Я дам землю! А всі, хто підбурював Мене, не побачать її!

не увидят земли, которую Я с клятвой обещал отцам их; все, раздражавшие Меня, не увидят ее.

Халев же, Мій раб, — оскільки в нього був інший дух і він пішов слідом за Мною, — то введу його в землю, в яку він уже ходив, і його потомство успадкує її!

Но раба Моего Халева, за то что в нем был иной дух и он совершенно повиновался Мне, введу в землю, в которую он ходил, и семя его наследует ее.

Та амалик і ханаанець живуть у долині. Завтра ви поверніть і йдіть до пустелі шляхом Червоного моря.

Амаликитяне и хананеи живут в долине; завтра обратитесь и идите в пустыню к Чермному морю».

І промовив Господь до Мойсея й Аарона, кажучи:

И сказал Господь Моисею и Аарону, говоря:

Доки бути цій злій громаді? Те, що вони нарікають на Мене, і скарги ізраїльських синів на вас Я почув.

«Доколе злому обществу этому роптать на Меня? Ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на Меня, Я слышу.

Скажи їм: Я живу! — каже Господь. Що ви сказали до Моїх вух, те дійсно і зроблю вам.

Скажи им: „Живу Я, говорит Господь; как говорили вы вслух Мне, так и сделаю вам;

У цій пустелі поляжуть ваші кості, — уся ваша кількість, ваші пораховані від двадцятилітніх і старші, які нарікали на Мене.

в пустыне этой падут тела ваши, и все вы исчисленные, сколько вас числом, от двадцати лет и выше, которые роптали на Меня,

Ніхто з вас не ввійде в землю, над якою Я простягнув Свою руку, поклявшись вас на ній поселити, — крім Халева, сина Єфонії, та Ісуса, сина Навина.

не войдете в землю, на которой Я, подъемля руку Мою, клялся поселить вас, кроме Халева, сына Иефоннии, и Иисуса, сына Навина.

А дітей, про яких ви сказали, що стануть здобиччю, Я введу в землю, і вони успадкують землю, яку ви відкинули.

Детей ваших, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, Я введу туда, и они узнают землю, которую вы презрели,

А ваші кості поляжуть у цій пустелі.

а ваши трупы падут в пустыне этой.

Тож ваші сини будуть поглинатися пустелею сорок років і розплачуватимуться за вашу розпусту, доки не перетворяться в прах ваші кості в пустелі.

А сыновья ваши будут кочевать в пустыне сорок лет и будут нести наказание за блудодейство ваше, доколе не погибнут все тела ваши в пустыне;

За кількістю тих днів, упродовж яких ви оглядали землю, — сорок днів, — будете розплачуватися за ваші гріхи сорок років — рік за день, — і ви пізнаєте гнів Мого обурення.

по числу сорока дней, в которые вы осматривали землю, вы понесете наказание за грехи ваши сорок лет, год за день, дабы вы познали, что значит быть оставленным Мною.

Я, Господь, це сказав! Насправді так зроблю із цією нікчемною громадою, яка об’єдналася проти Мене! Вони будуть вигублені в цій пустелі, — тут вони загинуть!

Я, Господь, говорю и так и сделаю со всем этим злым обществом, восставшим против Меня: в пустыне этой все они погибнут и перемрут“».

А ті люди, яких посилав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, нарікали на неї перед громадою та розпускали погані чутки про землю, —

И те, которых посылал Моисей для осмотра земли и которые, возвратившись, возмутили против него все это общество, распуская худую молву о земле,

померли від пошесті перед Господом ті люди, які говорили погане проти землі.

эти, распустившие худую молву о земле, умерли, быв поражены пред Господом.

А Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглянути землю.

Только Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, остались живы из тех мужей, которые ходили осматривать землю.

І Мойсей переказав ці слова всім ізраїльським синам, і народ дуже засмутився.

И сказал Моисей слова эти перед всеми сынами Израилевыми, и народ сильно опечалился.

А вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми, присутні тут, підемо до краю, про який сказав Господь, бо ми згрішили.

И, встав рано поутру, пошли на вершину горы, говоря: «Вот, мы пойдем на то место, о котором сказал Господь, ибо мы согрешили».

Та Мойсей сказав: Чому ви порушуєте слово Господа? Успіху не буде у вас!

Моисей сказал: «Почему вы преступаете повеление Господне? Это будет безуспешно;

Не йдіть, бо немає з вами Господа, тож ви впадете перед вашими ворогами.

не ходите, ибо нет среди вас Господа, чтобы не поразили вас враги ваши;

Адже там перед вами — амалик і ханаанець, і поляжете від меча, бо ви відвернулися, виявивши непослух Господу, тож Господа не буде посеред вас.

ибо амаликитяне и хананеи там перед вами, и вы падете от меча, потому что вы отступили от Господа, и не будет с вами Господа».

І все ж таки вони рішуче пішли на вершину гори. А ковчег Господнього завіту і Мойсей не рушали з табору.

Но они дерзнули подняться на вершину горы; ковчег же завета Господнего и Моисей не оставляли стана.

Амалик же і ханаанець, які засіли на тій горі, спустилися і розгромили їх, і вигублювали їх аж до Ерми. І вони повернулися до табору.

И сошли амаликитяне и хананеи, живущие на горе той, и разбили их, и гнали их до Хормы, и возвратились в стан.

« 13 глава 15 глава »