Числа 14 глава

Четверта книга Мойсеєва: Числа
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

І зняла́ зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.

И подняло все общество вопль, и плакал народ всю ту ночь;

І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: „О, якби ми померли були́ в єгипетськім кра́ї, або щоб ми померли були в цій пустині!

и роптали на Моисея и Аарона все сыны Израилевы, и все общество сказало им: «О, если бы мы умерли в земле египетской или умерли бы в пустыне этой!

І нащо Господь провадить нас до того кра́ю, щоб нам попа́дати від меча? Жінки́ наші та діти наші стануть здо́биччю... Чи не краще нам верну́тися до Єгипту?“

И для чего Господь ведет нас в землю эту, чтобы мы пали от меча? Жены наши и дети наши достанутся в добычу врагам; не лучше ли нам возвратиться в Египет?»

І сказали вони один до о́дного: „Оберімо собі го́лову, та й вертаймось до Єгипту!“

И сказали друг другу: «Поставим себе начальника и возвратимся в Египет».

I впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.

И пали Моисей и Аарон на лица свои пред всем собранием общества сынов Израилевых.

А Ісу́с, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,

И Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, из осматривавших землю, разодрали одежды свои

та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: „Той край, що перейшли́ ми по ньому, щоб розвідати його, край той дуже-дуже хороший!

и сказали всему обществу сынов Израилевых: «Земля, которую мы проходили для осмотра, очень-очень хороша;

Якщо Господь уподо́бає Собі нас, то впровадить нас до того Кра́ю, і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.

если Господь милостив к нам, то введет нас в землю эту и даст нам ее — эту землю, в которой течет молоко и мед;

Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся наро́ду того кра́ю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, — не бійтеся їх!

только против Господа не восставайте и не бойтесь народа земли этой, ибо он достанется нам на съедение: защиты у них не стало, а с нами Господь; не бойтесь их».

І сказала була вся громада, щоб камі́нням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізра́їлевим синам...

И сказало все общество: «Побить их камнями!» Но слава Господа явилась в облаке в скинии собрания всем сынам Израилевым.

І промовив Господь до Мойсея: „Аж доки буде цей наро́д зневажа́ти Мене, і аж доки не будуть вони ві́рувати в Мене, у всі ті озна́ки, що Я учинив був серед нього?

И сказал Господь Моисею: «Доколе будет раздражать Меня народ этот? И доколе будет он не верить Мне при всех знамениях, которые делал Я среди него?

Ударю його поразою, і позба́влю його насліддя, а тебе зроблю́ народом більшим і сильнішим від нього“.

Поражу его язвой и истреблю его и произведу от тебя народ многочисленнее и сильнее его».

І сказав Мойсей до Господа: „І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою наро́д цей,

Но Моисей сказал Господу: «Услышат египтяне, из среды которых Ты силой Твоей вывел народ этот,

та й скаже до ме́шканців цього кра́ю, які чули, що Ти Господь серед цього наро́ду, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —

и скажут жителям земли этой, которые слышали, что Ты, Господь, находишься среди народа этого и что Ты, Господь, даешь им видеть Себя лицом к лицу, и облако Твое стоит над ними, и Ты идешь пред ними днем в столбе облачном, а ночью в столбе огненном;

якщо заб'єш Ти цей наро́д, як одну люди́ну, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:

и если Ты истребишь народ этот, как одного человека, то народы, которые слышали славу Твою, скажут:

Через неспромо́жність Господа впрова́дити той народ до кра́ю, якого Він заприся́г був їм, вигубив їх у пустині.

„Господь не мог ввести народ этот в землю, которую Он с клятвой обещал ему, а потому и погубил его в пустыне“.

А тепер нехай же звели́читься сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:

Итак, да возвеличится сила Господа, как Ты сказал, говоря:

„Господь довготерпели́вий, і багатомилости́вий, Він прощає провину та пере́ступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколі́ннях“.

„Господь долготерпелив и многомилостив, прощающий беззакония и преступления и не оставляющий без наказания, но наказывающий беззаконие отцов в детях до третьего и четвертого рода“.

Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як проща́в Ти цьому наро́дові від Єгипту й аж сюди!“

Прости грех народу этому по великой милости Твоей, как Ты прощал народ этот от Египта доселе».

А Господь сказав: „Я простив за словом твоїм.

И сказал Господь Моисею: «Прощаю по слову твоему;

Але, як Я живий, — слава Господня напо́внить увесь оцей край.

но жив Я, и славы Господней полна вся земля.

Тому́ всі ті люди, що бачили славу Мою та озна́ки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробо́вували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,

Все, которые видели славу Мою и знамения Мои, сделанные Мною в Египте и в пустыне, и искушали Меня уже десять раз, и не слушали гласа Моего,

поправді кажу, — не побачать вони того кра́ю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його́!

не увидят земли, которую Я с клятвой обещал отцам их; все, раздражавшие Меня, не увидят ее.

Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він вико́нував накази Мої, то Я введу́ його до того краю, куди він увійшов був, і пото́мство його оволодіє ним.

Но раба Моего Халева, за то что в нем был иной дух и он совершенно повиновался Мне, введу в землю, в которую он ходил, и семя его наследует ее.

А амалики́тянин та ханаане́янин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й руша́йте на пустиню дорогою Червоного моря!“

Амаликитяне и хананеи живут в долине; завтра обратитесь и идите в пустыню к Чермному морю».

І Господь промовляв до Мойсея й до Ааро́на, говорячи:

И сказал Господь Моисею и Аарону, говоря:

„Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.

«Доколе злому обществу этому роптать на Меня? Ропот сынов Израилевых, которым они ропщут на Меня, Я слышу.

Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю́ вам.

Скажи им: „Живу Я, говорит Господь; как говорили вы вслух Мне, так и сделаю вам;

У цій пустині попа́дають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти́ літ і вище, що нарікали на Мене.

в пустыне этой падут тела ваши, и все вы исчисленные, сколько вас числом, от двадцати лет и выше, которые роптали на Меня,

Поправді кажу, — ви не ввійдете до того кра́ю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Нави́нового.

не войдете в землю, на которой Я, подъемля руку Мою, клялся поселить вас, кроме Халева, сына Иефоннии, и Иисуса, сына Навина.

А діти ваші, що про них казали ви: станете здо́биччю ворогові, то впрова́джу Я їх, і пізнають вони цей край, яким ви обри́дили.

Детей ваших, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, Я введу туда, и они узнают землю, которую вы презрели,

І ваші власні трупи попа́дають у цій пустині!

а ваши трупы падут в пустыне этой.

А ваші сини будуть блукати на пустині со́рок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки ви́гинуть ваші трупи на пустині.

А сыновья ваши будут кочевать в пустыне сорок лет и будут нести наказание за блудодейство ваше, доколе не погибнут все тела ваши в пустыне;

Числом тих днів, що розві́дували ви той край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!

по числу сорока дней, в которые вы осматривали землю, вы понесете наказание за грехи ваши сорок лет, год за день, дабы вы познали, что значит быть оставленным Мною.

Я, Господь, говорив: Поправді кажу, — оце зроблю́ всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають“.

Я, Господь, говорю и так и сделаю со всем этим злым обществом, восставшим против Меня: в пустыне этой все они погибнут и перемрут“».

А ті люди, яких Мойсей послав був розві́дати той край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той край,

И те, которых посылал Моисей для осмотра земли и которые, возвратившись, возмутили против него все это общество, распуская худую молву о земле,

то ті люди, що пустили були злу вістку на той край, повмирали від пора́зи перед Господнім лицем.

эти, распустившие худую молву о земле, умерли, быв поражены пред Господом.

А Ісус, син Нави́нів, та Калев, син Єфуннеїв, жили́ з тих людей, що ходили розвідати той край.

Только Иисус, сын Навина, и Халев, сын Иефоннии, остались живы из тех мужей, которые ходили осматривать землю.

І говорив Мойсей ці слова́ до всіх Ізраїлевих синів, — і наро́д був у тяжкій жало́бі!

И сказал Моисей слова эти перед всеми сынами Израилевыми, и народ сильно опечалился.

І повставали вони рано вранці, та й повихо́дили на верхі́в'я гори, говорячи: „Ось ми, — і ми пі́демо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили“.

И, встав рано поутру, пошли на вершину горы, говоря: «Вот, мы пойдем на то место, о котором сказал Господь, ибо мы согрешили».

А Мойсей сказав: „Чому́ ж ви переступаєте нака́з Господній? Таж це не вдасться!

Моисей сказал: «Почему вы преступаете повеление Господне? Это будет безуспешно;

Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то бу́дете побиті своїми ворогами.

не ходите, ибо нет среди вас Господа, чтобы не поразили вас враги ваши;

Бо там перед вами амалики́тянин і ханаане́янин, і ви попа́даєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами“.

ибо амаликитяне и хананеи там перед вами, и вы падете от меча, потому что вы отступили от Господа, и не будет с вами Господа».

Але вони осмі́лилися вийти на верхів'я гори, а ковче́г свідоцтва Господнього та Мойсей не ру́шилися з-посеред табо́ру.

Но они дерзнули подняться на вершину горы; ковчег же завета Господнего и Моисей не оставляли стана.

І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.

И сошли амаликитяне и хананеи, живущие на горе той, и разбили их, и гнали их до Хормы, и возвратились в стан.

« 13 глава 15 глава »