Эклезіяста 9 глава

Кніга Эклезіяста, альбо Прапаведніка
Пераклад Васіля Сёмухі → Синода́льный перево́д

 
 

Усё гэта ў сэрца я ўзяў, каб дазнацца, што праведнікі і грэшнікі і іх учынкі — у Божай руцэ і што чалавек ні любові ні злосьці ня знае ва ўсім, што перад ім.
 
На всё э́то я обрати́л се́рдце моё для иссле́дования, что пра́ведные и му́дрые и дея́ния их — в руке́ Бо́жией, и что челове́к ни любви́, ни не́нависти не зна́ет во всём том, что пе́ред ним.

Усяму і ўсім — адно: адна доля праведніку і бязбожнаму, добраму і ліхому, чыстаму і нячыстаму, таму, хто прыносіць ахвяры, і таму, хто ахвяр ня прыносіць; як дабрачыннаму, так і грэшнаму; як таму, хто прысягаецца, так і таму, хто цураецца клятвы.
 
Всему́ и всем — одно́: одна́ у́часть пра́веднику и нечести́вому, до́брому и зло́му, чи́стому и нечи́стому, принося́щему же́ртву и не принося́щему же́ртвы; как доброде́тельному, так и гре́шнику; как кляну́щемуся, так и боя́щемуся кля́твы.

Вось гэта ёсьць ліха ва ўсім, што пад сонцам робіцца, што адна доля ўсім, і сэрца сыноў чалавечых напоўнена злом, і неразумнасьць у сэрцы ў іх, у жыцьці іхнім; а потым яны адыходзяць да мёртвых.
 
Э́то-то и ху́до во всём, что де́лается под со́лнцем, что одна́ у́часть всем, и се́рдце сыно́в челове́ческих испо́лнено зла, и безу́мие в се́рдце их, в жи́зни их; а по́сле того́ они́ отхо́дят к уме́ршим.

Хто сярод жывых, той мае яшчэ надзею, бо і сабаку жывому лепей, чым мёртваму льву.
 
Кто нахо́дится ме́жду живы́ми, тому́ есть ещё наде́жда, так как и псу живо́му лу́чше, не́жели мёртвому льву.

Жывыя ведаюць, што памруць, а мёртвыя нічога ня ведаюць, і ўжо ім аддзякі няма, бо і памяць пра іх адышла ў забыцьцё,
 
Живы́е зна́ют, что умру́т, а мёртвые ничего́ не зна́ют, и уже́ нет им воздая́ния, потому́ что и па́мять о них пре́дана забве́нию,

і любоў іхняя, і нянавісьць іхняя, і зайздрасьць іхняя ўжо зьніклі, і няма болей учты ім вавекі ні ў чым, што пад сонцам робіцца.
 
и любо́вь их и не́нависть их и ре́вность их уже́ исче́зли, и нет им бо́лее ча́сти вове́ки ни в чём, что де́лается под со́лнцем.

Дык вось, ідзі, з радасьцю еж твой хлеб, у радасьці сэрца пі віно тваё, калі будзе на справы твае добрая Божая воля.
 
Ита́к иди́, ешь с весе́льем хлеб твой, и пей в ра́дости се́рдца вино́ твоё, когда́ Бог благоволи́т к дела́м твои́м.

Хай сьветлай будзе ва ўсякую пору адзежа твая і хай не абсохне алей на тваёй галаве.
 
Да бу́дут во вся́кое вре́мя оде́жды твои́ светлы́, и да не оскудева́ет еле́й на голове́ твое́й.

Радуйся жыцьцю з жонкай тваёю, якую кахаеш, ва ўсе часіны жыцьця твайго марнага, якое даў табе Бог пад сонцам на ўсе дні твайго марнага веку; бо гэта — доля твая ў жыцьці і ў працы тваёй, якую ты робіш пад сонцам.
 
Наслажда́йся жи́знью с жено́ю, кото́рую лю́бишь, во все дни су́етной жи́зни твое́й, и кото́рую дал тебе́ Бог под со́лнцем на все су́етные дни твои́; потому́ что э́то — до́ля твоя́ в жи́зни и в труда́х твои́х, каки́ми ты тру́дишься под со́лнцем.

Усё, што можа зрабіць твая рука, па сіле рабі; бо ў магіле, у якую ты ляжаш, няма ні працы, ні разважаньня, ні ведаў, ні мудрасьці.
 
Всё, что мо́жет рука́ твоя́ де́лать, по си́лам де́лай; потому́ что в моги́ле, куда́ ты пойдёшь, нет ни рабо́ты, ни размышле́ния, ни зна́ния, ни му́дрости.

І зноў я пабачыў пад сонцам, што ня ўвішным пасьпяховы бег дастаецца, не адважным — перамога, ня мудрым — хлеб, і не ў разумных — багацьце, і ня ўмельцам — прыхільнасьць, а ад пары й нагоды залежаць яны.
 
И обрати́лся я, и ви́дел под со́лнцем, что не прово́рным достаётся успе́шный бег, не хра́брым — побе́да, не му́дрым — хлеб, и не у разу́мных — бога́тство, и не иску́сным — благорасположе́ние, но вре́мя и слу́чай для всех их.

Бо чалавек сваёй пары ня знае. Як рыбы ловяцца ў згубную сетку, як птушкі ў сілах заблытваюцца, так сыны чалавечыя за ліхі час хапаюцца, калі ён раптоўна находзіць на іх.
 
И́бо челове́к не зна́ет своего́ вре́мени. Как ры́бы попада́ются в па́губную сеть, и как пти́цы запу́тываются в силка́х, так сыны́ челове́ческие уловля́ются в бе́дственное вре́мя, когда́ оно́ неожи́данно нахо́дит на них.

Яшчэ вось якую мудрасьць пад сонцам я ўгледзеў, і яна мне здалася важнаю:
 
Вот ещё каку́ю му́дрость ви́дел я под со́лнцем, и она́ показа́лась мне ва́жною:

горад невялікі, і людзей у ім небагата; падступіўся да яго вялікі цар, і атачыў яго шчыльна, і падрыхтаваў супроць яго аблогу;
 
го́род небольшо́й, и люде́й в нём немно́го; к нему́ подступи́л вели́кий царь и обложи́л его́ и произвёл про́тив него́ больши́е оса́дные рабо́ты;

але знайшоўся ў ім мудры бядняк, і ён выратаваў мудрасьцю горад; але ж потым ніхто не згадаў таго бедака.
 
но в нём нашёлся му́дрый бедня́к, и он спас свое́ю му́дростью э́тот го́род; и, одна́ко же, никто́ не вспомина́л об э́том бе́дном челове́ке.

І сказаў я: мудрасьць лепшая за сілу, але мудрасьць бедняка заняхайваецца, і словаў ягоных ня слухаюць.
 
И сказа́л я: му́дрость лу́чше си́лы, и, одна́ко же, му́дрость бедняка́ пренебрега́ется, и слов его́ не слу́шают.

Словы мудрых, спакойныя, выслухоўваюцца лепей, чым крык валадара сярод дурняў.
 
Слова́ му́дрых, вы́сказанные споко́йно, выслу́шиваются лу́чше, не́жели крик властели́на ме́жду глу́пыми.

Мудрасьць лепшая за вайсковую зброю; але адзін грэшнік загубіць многа дабра.
 
Му́дрость лу́чше во́инских ору́дий; но оди́н погреши́вший погу́бит мно́го до́брого.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.