Эклезіяста 4 глава

Кніга Эклезіяста, альбо Прапаведніка
Пераклад Васіля Сёмухі → Синода́льный перево́д

 
 

І прыгледзеўся зноў я, і ўгледзеў уціскі ўсялякія, што пад сонцам здараюцца: і вось сьлёзы прыгнечаных, а суцешніка ў іх няма; і ў руцэ ў прыгнятальнікаў іхніх — сіла, а суцешніка ў іх няма.
 
И обрати́лся я и уви́дел вся́кие угнете́ния, каки́е де́лаются под со́лнцем: и вот слёзы угнетённых, а утеши́теля у них нет; и в руке́ угнета́ющих их — си́ла, а утеши́теля у них нет.

І прызнаў я шчасьлівымі мёртвых, якія памерлі даўно, больш, чым жывых, што дагэтуль жывуць;
 
И ублажи́л я мёртвых, кото́рые давно́ у́мерли, бо́лее живы́х, кото́рые живу́т досе́ле;

а шчасьлівейшы той за абодвух, хто яшчэ не радзіўся, хто ня бачыў яшчэ ліхадзействаў, якія пад сонцам вядуцца.
 
а блаже́ннее их обо́их тот, кто ещё не существова́л, кто не вида́л злых дел, каки́е де́лаются под со́лнцем.

І зноў я пабачыў, што ўсякая праца і посьпех усякі ў справах узаемную зайздрасьць паміж людзьмі спрычыняюць. І гэта — марнасьць і пагоня за ветрам!
 
Ви́дел я та́кже, что вся́кий труд и вся́кий успе́х в дела́х произво́дят взаи́мную ме́жду людьми́ за́висть. И э́то — суета́ и томле́ние ду́ха!

Неразумны сядзіць, склаўшы рукі свае, і жарэ сваё цела.
 
Глу́пый сиди́т, сложи́в свои́ ру́ки, и съеда́ет плоть свою́.

Лепей жменя спакою за поўныя прыгаршчы клопату і пагоню за ветрам.
 
Лу́чше горсть с поко́ем, не́жели при́горшни с трудо́м и томле́нием ду́ха.

І зірнуў я, і зноў убачыў марнасьць пад сонцам:
 
И обрати́лся я и уви́дел ещё суету́ под со́лнцем;

самотнік, і ня мае нікога ён іншага: ні сына, ні брата няма ў яго; і ня мае канца ён турботам сваім, і не насыціцца вока яго багацьцем. «На каго ж я працую, і даброцяў душу сваю пазбаўляю?» І гэта — марнасьць і прапалая справа!
 
челове́к одино́кий, и друго́го нет; ни сы́на, ни бра́та нет у него́; а всем труда́м его́ нет конца́, и глаз его́ не насыща́ется бога́тством. «Для кого́ же я тружу́сь и лиша́ю ду́шу мою́ бла́га?» И э́то — суета́ и недо́брое де́ло!

Дваім лепей, чым аднаму, бо ёсьць ім добрая дзяка за іхнюю працу.
 
Двои́м лу́чше, не́жели одному́; потому́ что у них есть до́брое вознагражде́ние в труде́ их:

Бо, як адзін упадзе, падыме другі свайго сябра! Але гора таму, хто адзін упадзе, а другога няма, хто падняў бы яго.
 
и́бо е́сли упадёт оди́н, то друго́й подни́мет това́рища своего́. Но го́ре одному́, когда́ упадёт, а друго́го нет, кото́рый подня́л бы его́.

Гэтак сама, як двое ляжаць, дык ім цёпла; а дзе аднаму прыгрэцца?
 
Та́кже, е́сли лежа́т дво́е, то тепло́ им; а одному́ как согре́ться?

І калі б хто напаў на другога, дык выстаяць двое супраць таго. І нітка, ссуканая з трох, ня скора парвецца.
 
И е́сли ста́нет преодолева́ть кто-ли́бо одного́, то дво́е устоя́т про́тив него́: и ни́тка, втро́е скру́ченная, не ско́ро порвётся.

Лепей бедны, ды разумны хлапчына, чым стары, ды неразумны цар, які рады ня слухае.
 
Лу́чше бе́дный, но у́мный ю́ноша, не́жели ста́рый, но неразу́мный царь, кото́рый не уме́ет принима́ть сове́ты;

Бо той зь вязьніцы выйдзе на царства, хто нарадзіўся ў царстве сваім бедным.
 
и́бо тот из темни́цы вы́йдет на ца́рство, хотя́ роди́лся в ца́рстве своём бе́дным.

Бачыў я ўсіх жывых, што ходзяць пад сонцам, з гэтым другім юнаком, які зойме месца таго.
 
Ви́дел я всех живу́щих, кото́рые хо́дят под со́лнцем, с э́тим други́м ю́ношею, кото́рый займёт ме́сто того́.

Ня было ліку ўсяму люду, які быў перад ім, хоць і наступныя радасьці ў ім ня мецьмуць. І гэта — марнасьць і пагоня за ветрам!
 
Не́ бы́ло числа́ всему́ наро́ду, кото́рый был пе́ред ним, хотя́ поздне́йшие не пора́дуются им. И э́то — суета́ и томле́ние ду́ха!

Сачы за нагою тваёю, калі ідзеш у дом Божы, і будзь гатовы больш слухаць, чым ахвяры прыносіць; ня думаюць бо яны, што благое ўчыняюць.
 
Наблюда́й за ного́ю твое́ю, когда́ идёшь в дом Бо́жий, и будь гото́в бо́лее к слу́шанию, не́жели к жертвоприноше́нию; и́бо они́ не ду́мают, что ху́до де́лают.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.