Исаия 59 глава

Книга пророка Исаии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Разве не спасает ГОСПОДЬ рукой Своей? Разве слух Его ослаб и не услышит Он?

Ото ж бо, Господня рука не скоро́тшала, щоб не помагати, і Його ву́хо не стало тяжки́м, щоб не чути,

Нет, это грехи ваши встали стеной между вами и Богом, лицо Свое Он сокрыл от вас из-за пороков ваших и не внемлет вам.

бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —

Руки ваши кровью осквернены, пальцы ваши — пороком, ложь — на устах ваших, неправда1 — на языке!

бо ваші долоні запля́млені кров'ю, ваші ж пальці — беззаконням, уста ваші гово́рять неправду, язик ваш белько́че лихе!

Никто к правде не призывает, никто без обмана не ищет защиты в суде, опираются на пустые слова, говорят только ложь; зачинают они преступление, рождают злодеяние.

Немає ніко́го, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б попра́вді, — кожен надію кладе на марно́ту й говорить неправду, вагітні́є бідою й поро́джує зло́чин!

Высиживают яйца змеиные, сети паучьи ткут; съест человек такое яйцо — умрет, а раздавит — змея из него выползет.

Виси́джують я́йця гадю́чі та тчуть павути́ння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого — га́дина ви́йде.

Но из паутины лжи не соткать одежды, не укрыться ею как покрывалом. Порочны все дела их, руки их насилие вершат.

Нитки їхні не стануть одежею, і ви́робами своїми вони не покри́ються: їхні діла́ — діла кривди, і в їхніх рука́х — чин наси́льства.

Ноги их к злу устремляются, спешат они кровь невинную проливать, помыслы их — порочны, всюду несут они разруху и гибель.

Їхні но́ги біжать на лихе, і спішать проливати неви́нну кров, їхні думки́ — думки кривдні, руїна й поги́біль на їхніх доро́гах!

Стези миролюбия неведомы им, справедливости на путях их не встретишь, избрали они для себя кривые тропы, и кто идет по ним, мирно жить не будет.

Доро́ги споко́ю не знають, і правосу́ддя немає на їхніх стежка́х, — вони покрутили собі свої сте́жки, і кожен, хто нею ступає, не знає споко́ю.

Потому и далека от нас справедливость, праведность нас не достигает; жаждем света — а кругом только тьма, сияния жаждем — а ходим в полном мраке;

Тому́ віддали́лося право від нас, і не сяга́є до нас справедли́вість! чекаємо світла, — та ось темнота́, чекаємо ся́йва — та й у те́мнощах хо́димо!

как слепые, бредем вдоль стены на ощупь, как безглазые, спотыкаемся в полдень, будто в потемках; среди сильных мы — как мертвецы.

Ми ма́цаємо, мов невидю́щі, за сті́ну, навпо́мацки хо́димо, мов ті безо́кі; спотика́ємося ми опі́вдні, немов би смерко́м, між здоровими ми, як померлі!

Стонем, как голуби, ревем, как медведи, ждем справедливости, но нет ее, спасения — как далеко оно от нас!

Усі ми реве́мо, як ведме́ді, і мов голуби́ ті постійно ворко́чемо, чекаємо права — й немає, спасі́ння — й від нас віддали́лось воно.

Много у нас пред Тобой преступлений, обличают нас наши грехи; остаются с нами преступления наши, и грехи наши нам известны.

Бо помно́жились наші пере́ступи перед Тобою, і свідку́ють на нас гріхи наші, бо з нами пере́ступи наші, а наші прови́ни — ми знаємо їх!

Изменили мы ГОСПОДУ, от Него отступились, от Бога нашего отвернулись, говорили о насилии и измене, лживые речи рождало сердце наше.

Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступа́ли від нашого Бога, казали про у́тиск та ві́дступ, вагітні́ли й виду́мували з свого серця слова́ неправди́ві.

Справедливость отошла от нас, и праведность встала поодаль; на площади истина споткнулась, и честность не может войти к нам —

І правосу́ддя наза́д відступи́лося, а справедливість здале́ка стоїть, бо на майда́ні спіткну́лася правда, праведність ж не може прийти, —

так не стало правды у нас. Кто зла не творит, тому несдобровать. И увидел ГОСПОДЬ, что нет справедливости, и огорчился.

і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабо́ваний. І це бачить Господь, — і лихе в Його о́чах, що права нема!

Увидел Он, что нет защитника,2 и был сокрушен, ибо некому было за нас заступиться. Тогда Он Сам одержал победу, и праведность Его была Ему опорой.

І Він бачив, що немає ніко́го, і дивува́всь, що немає засту́пника. Та раме́но Його Йому допомогло́, і Його праведність підпе́рла Його, —

Облекся Он в праведность, как в броню, возложил на главу Свою шлем спасения, облачился в отмщение, как в одежду, и в ревность облекся, как в плащ.

і Він зодягну́в праведність, як па́нцер, а шоло́ма спасі́ння — на Свою голову, і зодягну́в шати по́мсти, як одяг, і покри́вся горли́вістю, мов би плаще́м!

По делам воздаст Он им: противникам — яростью, врагам — возмездием, и побережьям3 воздаст.

Надолу́жить Він гнівом Своїм ворога́м згідно з учи́нками їхніми. Своїм супроти́вним — запла́тою, острова́м надолу́жить запла́ту.

Трепетать будут пред именем ГОСПОДА на западе и пред славой Его — на востоке. Обрушится Он, как горный поток, что движим дуновением ГОСПОДНИМ.4

І будуть боятися Йме́ння Господнього з за́ходу, а слави Його́ — зо схід сонця, бо при́йде, як річка рвучка́, — вітер Господній її пожене́, —

«И придет Искупитель к жителям Сиона, к сынам Иакова, что от злодейств отрешились», — изрек сие Сам ГОСПОДЬ.

і при́йде Викупи́тель Сіо́нові й тим, хто вернувся із про́гріху в Якові, каже Господь.

«И вот Мой с ними Завет, — говорит ГОСПОДЬ, — дух Мой, что на тебе, и слова, которые вложил Я в уста тебе, — всегда будут на твоих устах и на устах потомства твоего, — говорит ГОСПОДЬ, — отныне и навеки!»

А Я — ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова́ Мої, що поклав Я до уст твоїх, не усту́плять вони з твоїх уст, і з уст наща́дків твоїх, і з уст нащадків пото́мства твого́, говорить Господь, відтепе́р й аж навіки!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Или: порок / беззаконие / зло.

16 [2] — Букв.: никого.

18 [3] — Или: островам.

19 [4] — Или: нагрянет враг, как поток, — дунет Господь и сметет его!

« 58 глава 60 глава »