Исаия 37 глава

Книга пророка Исаии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Услышав эти слова, царь Езекия разодрал на себе одежды и, облачившись в рубище, пошел в Храм1 ГОСПОДЕНЬ.

І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,

А смотрителя дворца Эльякима, сына Хилкияху, с писцом Шевной и со старшими священниками, он отправил в рубищах к пророку Исайе, сыну Амоца.

І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.

Передали они Исайе: «Так говорит Езекия: „Настал этот день — день беды, кары и позора! Пришло время младенцам на свет появиться, но нет у матерей сил родить!

І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!

Быть может, ГОСПОДЬ, Бог твой, выслушает слова военачальника, которого господин его, ассирийский царь, послал, дабы хулить Бога Живого; и ГОСПОДЬ, Бог твой, воздаст за слова, которые Он слышал! Помолись же о тех, кто еще остался в живых“».

Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.

Когда слуги царя Езекии пришли к Исайе,

І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

он сказал им: «Передайте господину своему то, что говорит ГОСПОДЬ: „Да не пугают тебя услышанные тобой слова, которыми поносили Меня слуги царя ассирийского.

І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

Я нашлю на него дух, который овладеет им, он получит весть и вернется в свою страну, а там он падет от меча по воле Моей“».2

Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“

Военачальник же Синаххериба вернулся к ассирийскому царю своему, когда тот осаждал Ливну, вернулся, поскольку ему сообщили, что царь уже покинул Лахиш.

І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

А царю сообщили, что на него идет войной Тирхака, царь Куша. Услышав это, он снова послал гонцов к Езекии.

I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:

Вот что велел он им передать царю иудейскому, Езекии: «Да не обманет тебя Бог твой, на Которого надеешься, обещая тебе, что, мол, не будет Иерусалим предан в руки ассирийского царя.

„Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

Ведь ты же сам слышал, что сделали ассирийские цари с другими странами — предали они их заклятию, на уничтожение обрекли. А ты надеешься уцелеть?

Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

Уберегли ли боги те народы, которые были уничтожены предками моими, — Гозан, Харан и Рецеф, или сыновей Эдена, что жили в Телассаре?

Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

Где теперь царь Хамата и царь Арпада, где цари города Сефарваима, Хены или Иввы?»

Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

Взял Езекия это послание из рук гонцов, прочитал его и пошел с ним в Храм ГОСПОДЕНЬ. Развернул Езекия свиток тот перед ГОСПОДОМ

І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.

и так молился Ему:

І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

«ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, над херувимами восседающий! Ты один над всеми царствами земли, Ты небо и землю сотворил!

„Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!

Внемли, ГОСПОДИ, и услышь, открой, ГОСПОДИ, очи Твои и узри! Услышь слова Синаххериба, который послал своих людей поносить Тебя, Живого Бога.

Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

Ведь и вправду, ГОСПОДИ, обратили в развалины цари ассирийские все страны и земли их опустошили,

Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.

побросали богов их в огонь и уничтожили их. (Но ведь то не боги были, а творение рук человеческих — лишь дерево и камень.)

І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

Но Ты, ГОСПОДИ, Боже наш, спаси нас от рук его, и тогда узнают все царства на земле, что один Ты — ГОСПОДЬ».

А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

А Исайя, сын Амоца, послал передать Езекии такие слова ГОСПОДА, Бога Израиля: «Ты взывал ко Мне о Синаххерибе, ассирийском царе,

І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

и вот что изрек о нем ГОСПОДЬ: „Смеется над тобой, презирает тебя дева, дочь Сиона,3 качает головой тебе вслед дочь Иерусалима!

Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

Кого поносил ты, Кого хулил, на Кого голос возвысил, на Кого смотрел свысока? На Святого Бога Израиля?

Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

Через слуг своих ты Владыку поносил, хвастался: „Множеством колесниц своих я горы покорил, добрался и до дальних отрогов Ливана, срубил высокие кедры его и лучшие кипарисы, добрался до вершин удаленных и до цветущего леса его;

Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,

копал я колодцы в чужой стране4 и воду из них пил; стопами ног своих осушал все египетские реки“.

я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

Но разве не слышал ты, что издавна Я это сотворил, издревле замыслил, а ныне свершил? Потому и обращаешь ты городские твердыни в груды развалин.

Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.

Бессильны жители их, в замешательстве они и в смятении, уподобились траве полевой, зелени, траве, что на крышах растет5 и засыхает прежде, чем колос даст.

А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.

На месте ли ты стоишь, уходишь иль возвращаешься — всё это Я знаю, как знаю и то, что ты весь в ярости против Меня.

І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.

За гнев твой против Меня, за дерзость, которая достигла слуха Моего, — продену тебе кольцо в нос, в рот тебе вложу удила и отправлю тебя назад той же дорогой“.

За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

Тебе же, Езекия, будет такое знамение: в этот год только то ешьте, что само родится, и на следующий — самородный хлеб, а уж на третий год и сейте, и жните; виноградники вновь разбивайте и плоды с них ешьте.

А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

Снова пустит тогда уцелевший остаток дома Иуды глубоко свои корни — крона его принесет плоды обильные.

А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.

Ведь из Иерусалима выйдет остаток, с горы Сион — уцелевшие. Безраздельной любовью к народу Своему 6 ГОСПОДЬ Воинств свершит это».

Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

Потому говорит ГОСПОДЬ про царя ассирийского: «Не войти ему в город сей, стрелами не достать, со щитами не приблизиться, вала у стен его не насыпать.

Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.

По какой дороге пришел он, по той ему и возвратиться, а в город этот ему не войти, — так говорит ГОСПОДЬ, —

Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!

ибо Я сохраню этот город, сберегу его ради Себя и ради слуги7 Моего Давида».

І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“

Тогда выступил ангел ГОСПОДЕНЬ и сразил в ассирийском лагере сто восемьдесят пять тысяч человек — к рассвету все были мертвы, всюду лежали трупы!

І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.

И тогда Синаххериб, ассирийский царь, отступил и возвратился в Ниневию, где и остался.

А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.

Однажды, когда совершал он поклонение в капище своего бога Нисроха, сыновья его Адраммелех и Сарецер сразили его мечом,8 а сами бежали в страну Урарту.9 Править стал после него сын его Асархаддон.

І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: дом; то же в ст. 14.

7 [2] — Или (ближе к букв.): там Я устрою так, чтобы он пал от меча.

22 [3] — Дева, дочь Сиона — поэтическое обозначение Иерусалима (см. также Плач 2:13).

25 [4] — В масоретском тексте нет слов «в чужой стране»; так в рукописях Мертвого моря.

27 [5] — В друг. рукописях: как трава на земляных террасах.

32 [6] — Или: ревностью.

35 [7] — Или: раба.

38 [8] — Вероятная дата убийства Синаххериба — 681 г. до Р. Х. Внебиблейские источники тоже говорят об убийстве правителя, хотя и упоминают только одного убийцу.

38 [9] — Масоретский текст: Арарат.

« 36 глава 38 глава »