Исаия 37 глава

Книга пророка Исаии
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Услышав эти слова, царь Езекия разодрал на себе одежды и, облачившись в рубище, пошел в Храм1 ГОСПОДЕНЬ.

Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.

А смотрителя дворца Эльякима, сына Хилкияху, с писцом Шевной и со старшими священниками, он отправил в рубищах к пророку Исайе, сыну Амоца.

Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.

Передали они Исайе: «Так говорит Езекия: „Настал этот день — день беды, кары и позора! Пришло время младенцам на свет появиться, но нет у матерей сил родить!

І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: — Цей день — день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.

Быть может, ГОСПОДЬ, Бог твой, выслушает слова военачальника, которого господин его, ассирийский царь, послал, дабы хулить Бога Живого; и ГОСПОДЬ, Бог твой, воздаст за слова, которые Он слышал! Помолись же о тех, кто еще остался в живых“».

Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»

Когда слуги царя Езекии пришли к Исайе,

І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,

он сказал им: «Передайте господину своему то, что говорит ГОСПОДЬ: „Да не пугают тебя услышанные тобой слова, которыми поносили Меня слуги царя ассирийского.

сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!

Я нашлю на него дух, который овладеет им, он получит весть и вернется в свою страну, а там он падет от меча по воле Моей“».2

Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.»

Военачальник же Синаххериба вернулся к ассирийскому царю своему, когда тот осаждал Ливну, вернулся, поскольку ему сообщили, что царь уже покинул Лахиш.

Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.

А царю сообщили, что на него идет войной Тирхака, царь Куша. Услышав это, он снова послал гонцов к Езекии.

Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» — послав удруге послів до Єзекії сказати:

Вот что велел он им передать царю иудейскому, Езекии: «Да не обманет тебя Бог твой, на Которого надеешься, обещая тебе, что, мол, не будет Иерусалим предан в руки ассирийского царя.

«Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: — Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!

Ведь ты же сам слышал, что сделали ассирийские цари с другими странами — предали они их заклятию, на уничтожение обрекли. А ты надеешься уцелеть?

Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?

Уберегли ли боги те народы, которые были уничтожены предками моими, — Гозан, Харан и Рецеф, или сыновей Эдена, что жили в Телассаре?

Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?

Где теперь царь Хамата и царь Арпада, где цари города Сефарваима, Хены или Иввы?»

Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»

Взял Езекия это послание из рук гонцов, прочитал его и пошел с ним в Храм ГОСПОДЕНЬ. Развернул Езекия свиток тот перед ГОСПОДОМ

Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.

и так молился Ему:

І молився Єзекія до Господа, кажучи:

«ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, над херувимами восседающий! Ты один над всеми царствами земли, Ты небо и землю сотворил!

«Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.

Внемли, ГОСПОДИ, и услышь, открой, ГОСПОДИ, очи Твои и узри! Услышь слова Синаххериба, который послал своих людей поносить Тебя, Живого Бога.

Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!

Ведь и вправду, ГОСПОДИ, обратили в развалины цари ассирийские все страны и земли их опустошили,

Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі

побросали богов их в огонь и уничтожили их. (Но ведь то не боги были, а творение рук человеческих — лишь дерево и камень.)

ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.

Но Ты, ГОСПОДИ, Боже наш, спаси нас от рук его, и тогда узнают все царства на земле, что один Ты — ГОСПОДЬ».

Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»

А Исайя, сын Амоца, послал передать Езекии такие слова ГОСПОДА, Бога Израиля: «Ты взывал ко Мне о Синаххерибе, ассирийском царе,

Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: — Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,

и вот что изрек о нем ГОСПОДЬ: „Смеется над тобой, презирает тебя дева, дочь Сиона,3 качает головой тебе вслед дочь Иерусалима!

ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.

Кого поносил ты, Кого хулил, на Кого голос возвысил, на Кого смотрел свысока? На Святого Бога Израиля?

Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!

Через слуг своих ты Владыку поносил, хвастался: „Множеством колесниц своих я горы покорил, добрался и до дальних отрогов Ливана, срубил высокие кедры его и лучшие кипарисы, добрался до вершин удаленных и до цветущего леса его;

Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: — Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.

копал я колодцы в чужой стране4 и воду из них пил; стопами ног своих осушал все египетские реки“.

Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.

Но разве не слышал ты, что издавна Я это сотворил, издревле замыслил, а ныне свершил? Потому и обращаешь ты городские твердыни в груды развалин.

Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.

Бессильны жители их, в замешательстве они и в смятении, уподобились траве полевой, зелени, траве, что на крышах растет5 и засыхает прежде, чем колос даст.

Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.

На месте ли ты стоишь, уходишь иль возвращаешься — всё это Я знаю, как знаю и то, что ты весь в ярости против Меня.

Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,

За гнев твой против Меня, за дерзость, которая достигла слуха Моего, — продену тебе кольцо в нос, в рот тебе вложу удила и отправлю тебя назад той же дорогой“.

що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.

Тебе же, Езекия, будет такое знамение: в этот год только то ешьте, что само родится, и на следующий — самородный хлеб, а уж на третий год и сейте, и жните; виноградники вновь разбивайте и плоды с них ешьте.

А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року — що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!

Снова пустит тогда уцелевший остаток дома Иуды глубоко свои корни — крона его принесет плоды обильные.

Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,

Ведь из Иерусалима выйдет остаток, с горы Сион — уцелевшие. Безраздельной любовью к народу Своему 6 ГОСПОДЬ Воинств свершит это».

бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.

Потому говорит ГОСПОДЬ про царя ассирийского: «Не войти ему в город сей, стрелами не достать, со щитами не приблизиться, вала у стен его не насыпать.

Тож так говорить Господь про царя асирійського: — Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.

По какой дороге пришел он, по той ему и возвратиться, а в город этот ему не войти, — так говорит ГОСПОДЬ, —

Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, — слово Господнє.

ибо Я сохраню этот город, сберегу его ради Себя и ради слуги7 Моего Давида».

Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»

Тогда выступил ангел ГОСПОДЕНЬ и сразил в ассирийском лагере сто восемьдесят пять тысяч человек — к рассвету все были мертвы, всюду лежали трупы!

Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.

И тогда Синаххериб, ассирийский царь, отступил и возвратился в Ниневию, где и остался.

Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.

Однажды, когда совершал он поклонение в капище своего бога Нисроха, сыновья его Адраммелех и Сарецер сразили его мечом,8 а сами бежали в страну Урарту.9 Править стал после него сын его Асархаддон.

Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: дом; то же в ст. 14.

7 [2] — Или (ближе к букв.): там Я устрою так, чтобы он пал от меча.

22 [3] — Дева, дочь Сиона — поэтическое обозначение Иерусалима (см. также Плач 2:13).

25 [4] — В масоретском тексте нет слов «в чужой стране»; так в рукописях Мертвого моря.

27 [5] — В друг. рукописях: как трава на земляных террасах.

32 [6] — Или: ревностью.

35 [7] — Или: раба.

38 [8] — Вероятная дата убийства Синаххериба — 681 г. до Р. Х. Внебиблейские источники тоже говорят об убийстве правителя, хотя и упоминают только одного убийцу.

38 [9] — Масоретский текст: Арарат.

« 36 глава 38 глава »