По Матфею 16 глава

Евангелие по Матфею
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Там фарисеи и саддукеи подошли к Иисусу. Испытывая1 Его, они просили явить им знамение с неба.

І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробо́вуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.

Он же ответил им: «[Вы вечером говорите: „Хорошая будет погода, потому что небо пламенеет“,

А Він відповів і промовив до них: „Ви зве́чора кажете: „Буде пого́да, — червоні́є бо небо“.

а рано утром: „Сегодня ненастье,2 ведь небо багрово и хмуро “. Судить о погоде, глядя на небо, вы можете, а явных знамений времени не видите?]3

А ра́нком: „Сьогодні него́да, — червоніє бо небо похмуре“. Розпізна́ти небесне обличчя ви вмієте, ознак ча́су ж не можете!

Нечестивое и прелюбодейное поколение знамения ищет, но не будет ему дано другого, кроме знамения пророка Ионы». Оставив их, Иисус удалился.

Рід лукавий і перелю́бний шукає озна́ки, та ознаки йому не дадуть, окрім озна́ки пророка Йони“. І, їх полишивши, Він відійшов.

Переправляясь на другой берег, ученики Его забыли взять с собой хлеб.

А учні Його, перейшовши на то́й бік, забули взяти хліба.

Когда же Иисус сказал им: «Смотрите,4 берегитесь закваски фарисейской и саддукейской»,

Ісус же промовив до них: „Стережіться ува́жливо фарисе́йської та саддуке́йської ро́зчини“!

они решили между собой: « Он потому это говорит, что хлеба не взяли мы».

Вони ж міркува́ли собі й говорили: „Ми ж хлібі́в не взяли́“.

Но Иисус, узнав о том, сказал: «Маловеры! К чему говорите вы, что нет у вас хлеба?

А Ісус, знавши те, запита́в: „Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібі́в не взяли́?

Вы всё еще не понимаете? Неужели не помните о пяти хлебах для пяти тысяч — сколько корзин тогда вы набрали?

Чи ж ви ще́ не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, — і скільки коші́в ви зібрали?

Или о семи хлебах для четырех тысяч, и сколько в тот раз корзин вы набрали?

Ані про сім хлібів на чотири тисячі, — і скільки кошиків ви назбирали?

Или не понимаете, что не о хлебе Я вам сказал, когда говорил о том, чтобы беречься фарисейской и саддукейской закваски?»

Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но ро́зчини фарисейської та саддукейської!“

Тогда они поняли, что не от хлебной закваски предостерегал Он их, а от учения фарисеев и саддукеев.

Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм ро́зчини хлібної, але фарисе́йської та саддуке́йської науки.

Придя в окрестности Кесарии Филипповой, Иисус стал спрашивать учеников Своих: «За кого принимают люди Сына Человеческого?»

Прийшовши ж Ісус до землі Кесарі́ї Пили́пової, питав Своїх учнів і казав: „За ко́го наро́д уважає Мене́, Сина Лю́дського?“

И они сказали: «Одни — за Иоанна Крестителя, другие — за Илию, а иные — за Иеремию или одного из пророков».

Вони ж відповіли́: „Одні за Івана Христителя, одні за Іллю́, інші ж за Єремі́ю або за одного з пророків“.

«А вы? — спросил Он их. — За кого вы Меня принимаете?»

Він каже до них: „А ви за ко́го Мене маєте?“

«Ты — Мессия,5 Сын Бога Живого!» — ответил Симон Петр.

А Си́мон Петро відповів і сказав: „Ти — Христос, Син Бога Живого!“

«Блажен ты, Симон, сын Ионы, — сказал ему Иисус. — Ведь не разум человеческий6 открыл тебе это, но Отец Мой Небесный.

А Ісус відповів і до ньо́го промовив: „Блаженний ти, Си́моне, сину Йо́нин, бо не тіло і кров тобі оце ви́явили, але Мій Небесний Отець.

И Я говорю тебе: „Ты — Петр,7 и на скале8 этой воздвигну Я церковь Мою; и силы смерти9 никогда не одолеют ее.

I кажу Я тобі, що Петро ти, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили а́дові не переможуть її.

Я ключи тебе дам Царства Небесного: на земле ты свяжешь10 то, что связано на Небесах, и разрешишь на земле на Небесах разрешенное“».

І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що́ на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі“!

После того Иисус наказал ученикам не говорить никому, что Он — Мессия.

Тоді наказав Своїм учням, щоб ніко́му не казали, що Він — Христо́с.

С этого времени Иисус начал открывать ученикам, что Ему надлежит идти в Иерусалим и перенести много страданий от старейшин, первосвященников и книжников. Там Его убьют, но на третий день11 будет Он воскрешен.

Із того ча́су Ісус став виказувати Своїм у́чням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, — і воскреснути третього дня.

Тогда Петр, отозвав Иисуса в сторону, стал настойчиво увещевать Его, говоря: «Да помилует Бог Тебя, Господи! Не случится пусть этого с Тобой!»

І, на́бік відвівши Його, Петро став Йому́ докоря́ти й казати: „Змилуйся, Господи, — такого Тобі хай не бу́де!“

Иисус повернулся и ответил Петру: «С глаз Моих уйди,12 искуситель! Камень преткновения ты для Меня, ибо не о Божьем ты думаешь, а о человеческом».

А Він обернувся й промовив Петрові: „Відступися від Мене, сатано́, — ти спокуса Мені, бо ду́маєш не про Боже, а про лю́дське!“

Потом всем ученикам Своим сказал Иисус: «Кто хочет идти за Мною, пусть отречется от себя самого, возьмет свой крест и последует за Мной.

Промовив тоді Ісус у́чням Своїм: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.

Ибо кто хочет спасти свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет жизнь свою ради Меня, тот обретет ее.

Бо хто хоче спасти́ свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той зна́йде її.

Что пользы будет человеку, если он весь мир приобретет, а себе нанесет вред непоправимый? Или что может дать человек в обмен на жизнь свою?

Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ дасть люди́на взамін за душу свою?

Ведь придет Сын Человеческий с ангелами Своими во славе Отца Своего и каждому воздаст по делам его.

Бо при́йде Син Лю́дський у славі Свого Отця з ангола́ми Своїми, і тоді „віддасть кожному згідно з діла́ми його“.

Вот что вам скажу: некоторые из стоящих здесь не умрут, не увидев Сына Человеческого, грядущего в Царстве Своем».

Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не побачать Сина Лю́дського, що йде в Царстві Своїм“.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: искушая.

3 [2] — Или: буря.

3 [3] — Букв.: лицо же неба знаете, (как) различить, а знамения времен не можете?

6 [4] — В некот. рукописях: будьте бдительны.

16 [5] — Или: Христос; то же в ст. 20.

17 [6] — Букв.: плоть и кровь — гебраизм, здесь это выражение означает «люди».

18 [7] — Греч. Пе́трос — камень, скала.

18 [8] — Греч. пе́тра — скала, утес.

18 [9] — Букв.: и ворота ада.

19 [10] — «Свяжешь» — еврейская идиома, означающая: «объявишь запрещенным или недозволенным».

21 [11] — По принятому тогда исчислению в счет включается и день смерти Иисуса.

23 [12] — Букв.: встань позади Меня. По мнению некоторых толкователей, Христос гонит прочь от Себя сатану и напоминает Петру, ставшему в этот момент орудием сатаны, следовать за Ним, не забегая вперед.

« 15 глава 17 глава »